Вашингтон загострює торговельну суперечку з Канадою

Оттава — 21 липня 2026 року: Торговельна суперечка між Сполученими Штатами та Канадою досягла нового рівня напруженості, незвичного для Північної Америки. Президент Дональд Трамп у понеділок підписав три укази, що запроваджують додаткове 50-відсоткове мито на численні канадські товари. Це стосується імпорту в секторах автомобілів, алкогольних напоїв і молочної продукції. Заходи мають набути чинності 19 серпня й ґрунтуються на розділі 338 Митного закону США 1930 року — рідко застосовуваному інструменті для випадків нібито дискримінації американської торгівлі.

Білий дім обґрунтовує цей крок посиланням на канадські обмеження для американських виробників і фермерів. Оттава відкидає таке твердження. Прем’єр-міністр Марк Карні назвав це ще одним одностороннім торговельним заходом і зазначив, що він суперечить угоді між Канадою, Сполученими Штатами та Мексикою — CUSMA. Отже, розбіжності не є лише суперечкою щодо окремих груп товарів. Вони стосуються надійності економічного простору, виробничі ланцюги якого десятиліттями організовувалися по обидва боки кордону.

Час цього рішення є політично показовим. Сполучені Штати та Канада тісно пов’язані у сфері безпеки, тоді як їхні компанії глибоко інтегровані в автомобільній промисловості, сировинному секторі та сільському господарстві. Саме тому нові мита мають наслідки, що виходять далеко за межі безпосередньо охоплених товарів. Виробники повинні переглядати контракти на постачання, ціноутворення та закупівлі. Американські споживачі стикаються з перспективою вищих витрат на імпортні товари, тоді як канадські експортери втрачають визначеність у плануванні на своєму найважливішому ринку збуту.

Вашингтон формально описав мита як відповідь на канадські правила щодо автомобілів, алкоголю та молочних продуктів. Але звернення до закону міжвоєнного періоду свідчить про те, що торговельні питання дедалі частіше розглядаються як інструмент силової політики. Це відрізняє нинішню суперечку від стандартних процедур у межах угоди про вільну торгівлю. Вони передбачали б консультації, арбітражні провадження та поетапні контрзаходи. Тепер політична ескалація передує правовому з’ясуванню.

Карні має вирішити, чи Канада негайно відповість митами у відповідь, чи наголосить, що двері для переговорів залишаються відчиненими. Обидва варіанти ризиковані: поступки можуть бути сприйняті всередині країни як слабкість, тоді як відповідні заходи можуть ще більше підвищити витрати з обох боків. Для Європи цей епізод є попереджувальним сигналом. Якщо навіть внутрішній ринок Північної Америки функціонує з високими спеціальними митами, глобальний пошук надійних торговельних правил стає складнішим. Отже, ця суперечка менша за глобальну торговельну кризу, але більша за двосторонній конфлікт. Вона вимірює стабільність економічного партнерства між Вашингтоном і Оттавою.