Війна проти Ірану тепер зачіпає два найважливіші нафтові маршрути

Дубай – 24.07.2026: Конфлікт між Сполученими Штатами та Іраном уночі досяг нового етапу, що має особливо значні економічні наслідки. Центральне командування США повідомило про тринадцяту поспіль ніч ударів по іранських цілях. Водночас посилюється небезпека на морі: єменські хусити, яких підтримує Тегеран, заявили про атаку на два саудівські нафтові танкери в Червоному морі. Таким чином, під тиском одночасно опиняються Ормузька протока та маршрут через Червоне море – два вузькі проходи, порушення роботи яких має наслідки далеко за межами Близького Сходу.

Американські удари, за повідомленнями, були спрямовані проти військових об’єктів та інфраструктури в кількох іранських регіонах, зокрема на острові Кешм поблизу Ормузької протоки. Острів має стратегічне значення, оскільки Іран може використовувати звідти безпілотні катери та інші засоби проти судноплавства. Вашингтон обґрунтовує операції іранськими атаками на американські бази та торговельні судна. Тегеран, зі свого боку, називає американські авіаудари порушенням суверенітету та доказом того, що Сполучені Штати прагнуть розширити війну.

Нині вирішальним є вже не стільки питання, чи формально заблоковане судноплавство, скільки те, як довго судновласники, страховики та енергетичні концерни ще вважатимуть цей прохід передбачуваним. У четвер ціна на нафту тимчасово перевищила 100 доларів за барель. Це не лише ринкова реакція на фактичне скорочення обсягів постачання. Це ціна невизначеності: танкерам доводиться рухатися в обхід, страхові премії зростають, поставки затримуються. Насамперед для великих країн-імпортерів Азії та для Європи це може швидко перетворитися на проблему інфляції.

Саудівська Аравія, щоправда, має альтернативний маршрут – Східно-Західний трубопровід до порту Янбу. За даними енергетичного сектору, ним до Червоного моря може надходити близько чотирьох мільйонів барелів на добу. Однак і ця перевага втрачає цінність, якщо хусити чинять тиск на саудівське узбережжя та підходи до Баб-ель-Мандебської протоки. Через Єгипет і трубопровід SUMED можна було б спрямувати додаткові обсяги до Середземного моря, проте лише обмежено й за вищими витратами.

Для президента Дональда Трампа через це зростає спокуса поєднати військові удари з метою забезпечення вільних морських шляхів. Однак його погроза знищувати іранські мости або електростанції у відповідь на атаки проти суден вказує на протилежну небезпеку: операція із забезпечення проходу може перетворитися на війну проти цивільної інфраструктури країни. Тому дипломатичне посередництво Катару, Єгипту та Пакистану залишається не просто другорядним напрямом. Наразі це єдина помітна перепона для регіональної ескалації, яка одночасно охопить нафтовий ринок і світову економіку.