Франція десятиліттями вважає себе військовим лідером Європи. Країна має ядерну зброю, постійне місце в Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй, власну оборонну промисловість та збройні сили з досвідом бойових операцій по всьому світу. Майже жодна інша європейська держава не поєднує військовий діапазон, політичні амбіції та стратегічну автономію настільки масштабно.
Проте тепер сигнал тривоги надійшов саме з власних лав. Генерал Фаб’єн Мандон, найвищий військовий Франції, на слуханні в Сенаті незвично відверто попередив про можливу втрату значущості французьких збройних сил. Його послання було вражаюче чітким: якщо Німеччина збережеться у своєму темпі військової модернізації, Франція може протягом кількох років втратити частину свого попереднього лідерства.
Ця заява зачіпає болісне питання. Вона стосується не лише аспектів оборонної політики, а й самосприйняття П’ятої Республіки як стратегічної сили Європи.
Порушення табу з Генерального штабу
Військові топ-представники зазвичай формулюють свої побоювання обережно. Тому оцінка Мандона, що «занепад» Франції принципово можливий, стала особливо помітною. Попередження спрямоване не так проти конкретних загроз, як проти структурних процесів в Європі.
Після російського наступу на Україну безпекова ситуація на континенті кардинально змінилася. У 2022 році Німеччина оголосила про найбільший в післявоєнній історії військовий бюджет у розмірі 100 мільярдів євро — так зване Sondervermögen. До того ж постійно зростають витрати на оборону та запроваджуються амбітні програми модернізації.
Поки Франція традиційно вважалася військовим еталоном в Європі, тепер вперше за десятиліття виникає ймовірність, що Німеччина в ключових сферах наздожене або навіть перегонить її. Для Парижа це є значно більше, ніж технічне питання — це вплине на баланс сил у Європі.
Дилема стратегічної комплексності
Французькі збройні сили багато років дотримуються амбітного підходу. На відміну від багатьох європейських партнерів, Париж намагається підтримувати всі військові спроможності власними силами.
Це включає ядерне стримування, потужний флот з авіаносцем, сучасні повітряні сили, космічні та кібернетичні можливості, а також здатність проводити глобальні операції. До цього додаються присутність у заморських територіях і тісна безпекова співпраця з африканськими партнерами.
Ця модель дає суттєві стратегічні переваги. Франція залишається незалежною від зовнішніх гарантій безпеки та здатна діяти військово самостійно. Водночас всебічний підхід призводить до високих витрат.
Проблема в тому, що сучасні війни дедалі менше визначаються лише за технологічними досягненнями. Вони вимагають індустріальних масштабів, високих виробничих потужностей і здатності швидко поповнювати втрати.
Саме тут Мандон бачить зростаючу слабкість.
Війна в Україні змінює стандарти
Війна в Україні зруйнувала багато уявлень західних військових планувальників. Довгі роки багато армій фокусувалися на обмежених закордонних операціях, боротьбі з тероризмом і високоточних акціях. Ідея тривалої конвенційної війни на європейському континенті відігравала другорядну роль.
Однак реальність на українських полях бою інша. Артилерійські боєприпаси споживаються в величезних количествах. Безпілотники частково замінюють класичні системи розвідки. Електронна війна стала ключовим фактором. Виробничі потужності та ланцюги постачання раптом мають таке ж значення, як і технологічна досконалість.
Франція має сучасні озброєння, такі як винищувач Rafale, ядерні підводні човни або високотехнологічні керовані ракети. Проте індустріальна база більше орієнтована на якість, ніж на великі обсяги продукції.
Мандон у незвичній аналогії описав цю проблему так: Франція володіє «Haute Couture» у сфері оборонних технологій, але в майбутньому потребує також «Prêt-à-porter» — міцні, швидкодоступні та недорогі системи для масового використання.
Революція безпілотників як сигнал тривоги
Особливо помітна потреба адаптації у сфері безпілотних літальних апаратів.
Війна в Україні показала, що безпілотні системи давно перестали бути лише доповненням до класичних військ. Вони все більше формують увесь бойовий простір. Розвідувальні дрони, камікадзе-дрони та автономні системи дають військовий ефект порівняно за низьких витрат.
Якщо сучасний бойовий літак коштує десятки мільйонів євро, то деякі дрони виготовляють за кілька тисяч євро. Їхні втрати можна планувати, а виробництво масштабувати.
Франція в цій сфері не вважається технічним відсталим гравцем. Втім військові визнають, що стратегічне значення дронів довго недооцінювалося. Збройні сили повинні відповідно перебудувати структури, навчальні програми та системи закупівель.
Для Мандона це не лише технічне питання — це символ фундаментальної зміни військового мислення.
Піднесення Німеччини змінює архітектуру безпеки Європи
Одночасно Німеччина набирає ваги в безпековій політиці. Довгі роки ФРН сприймалася як економічна держава з обмеженим військовим впливом. Такий розподіл ролей починає змінюватися.
Зі зростанням оборонних витрат, масштабними програмами закупівель і глибшою інтеграцією в НАТО Німеччина може середньостроково стати найважливішою конвенційною військовою силою Європи.
Для США це матиме практичні переваги. Берлін розташований географічно в центрі Європи, володіє значними промисловими потужностями і дедалі більше стає логістичним центром НАТО.
Якщо цей розвиток триватиме, Німеччина може здобути вагу у Вашингтоні. Париж побоюється, що традиційна роль Франції як пріоритетного європейського партнера з питань безпеки поступово буде переглянута.
Змагальність між двома країнами поки що політично поміркована. Франція і Німеччина залишаються ключовими партнерами Європейського Союзу. Однак поза кадром зростає стратегічний тиск конкуренції, ще кілька років тому важко уявний.
Більше, ніж бюджетне питання
Попередження голови Генерального штабу неможливо пояснити лише вимогами збільшення оборонного бюджету.
Франція вже інвестує значні кошти у свої збройні сили. Насправді ж, на думку багатьох експертів, проблема криється у структурі закупівель та виробництва. Часто проходить багато років від політичного рішення до фактичної поставки нових систем.
У час зростаючої геополітичної невизначеності швидкість стає ключовим фактором. Армії повинні інтегрувати нові технології швидше, запускати виробництва оперативніше та гнучкіше реагувати на загрози.
Тому Мандон вимагає не лише додаткових коштів, а й кардинальної зміни моделі. Пріоритетом мають стати промислове масштабування, ППО, електронна війна, дрони, логістика і залучення персоналу.
Французькі збройні сили повинні зберегти технологічну перевагу, але водночас стати стійкішими та здатними до масового застосування.
Франція стоїть на стратегічному роздоріжжі. Колишня військова модель базувалася на глобальній присутності, технологічній досконалості та обмежених інтервенціях. Нова безпекова ситуація вимагає також здатності до витримки, індустріальних потужностей і швидкої адаптації.
Попередження голови Генерального штабу радше слід сприймати не як занепокоєння, а як зважену оцінку. Франція залишається однією з найпотужніших військових сил Європи. Але основи, на яких десятиліттями базувався цей статус, піддаються дедалі більшому тиску. Чи зможе Париж зберегти свою особливу роль, залежатиме не лише від мільярдів у бюджеті, а від того, наскільки швидко країна адаптує свої збройні сили до реалій нової європейської епохи стримування та нарощування потужностей.
Автор: Andreas M. Brucker