Дослідження: Час біля води може сприяти відновленню та добробуту

Париж – 06.08.2026: Перебування на узбережжі, біля озер або річок може допомагати людям психічно відновлюватися та сильніше відчувати зв’язок із природою. Такого висновку дійшло міжнародне дослідження, про яке повідомили у четвер. Дослідники вивчали так звані блакитні простори: природні або облаштовані місця, характер яких значною мірою визначається водою. Вони фіксували, наскільки відновлювальним учасники вважали конкретний нещодавній візит.

Було проаналізовано дані 17 131 людини з 19 країн. Вони розповіли про своє перебування біля одного з 17 типів водойм. До них належали морські узбережжя, пляжі, озера, ставки, річки, канали, водно-болотні угіддя та міські водні об’єкти. Під час аналізу дослідницька група врахувала відмінності між країнами-учасницями. Велика вибірка дала змогу широко порівняти різні водні ландшафти та способи їх використання.

Респонденти загалом оцінили всі досліджені типи водойм як такі, що сприяють відновленню. Особливо високі показники отримали піщані пляжі, а також річки й канали в сільській місцевості. Нижчими були оцінки болотних і торф’яних ландшафтів. Природні місця біля води також сильніше пов’язувалися з відчуттям близькості до природи, ніж щільно забудовані або технічно облаштовані об’єкти. Отже, результати свідчать про важливість конкретного оточення, а не лише самої присутності води.

Найсильніший зв’язок дослідники виявили щодо суб’єктивного відчуття безпеки. Ті, хто почувався в певному місці безпечно, частіше повідомляли про відновлення та зв’язок із природою. Значення мала й активність: плавання, ходіння у воді або веслування були пов’язані з вищими показниками відновлення, ніж перебування виключно на суші. Втім, із цього не можна зробити висновок, що рух у воді в кожному випадку був причиною кращого самопочуття.

Тривалість візиту також була пов’язана з оцінками. Зі збільшенням часу перебування показники спочатку зростали й досягали максимуму приблизно через три години. Після цього, згідно з розрахунками, додаткова користь ставала меншою. Щодо прогулянок, які були найчастіше згадуваною активністю, дослідники також виявили взаємний зв’язок: відновлення та зв’язок із природою, вочевидь, посилювали одне одного.

Водночас дослідження має обмеження. Воно ґрунтується на спогадах і самооцінках попередніх візитів, тому не доводить безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку. Також із нього не можна робити висновки про медичний ефект або про заміну лікування психічних розладів. Проте дані вказують на те, що безпечні, доступні та якомога природніші місця біля води можуть сприяти суб’єктивно відчутному полегшенню.