Зґвалтування неповнолітніх: «Правосуддя забуло мою заяву»

Париж – 10.06.2026: Леа сьогодні 17 років, але її травматичне минуле супроводжує її щодня. Ще у 2020 році, коли їй було всього 11, вона подала заяву про зґвалтування. Через шість років підозрюваного досі не допитували, і він живе всього за 300 метрів від її дому. «Правосуддя забуло мою заяву», — каже Леа тремтячим голосом. Це висловлення є символічним для багатьох жертв сексуального насильства у Франції, які чекають на справедливість.

Випадок Леа, на жаль, не поодинокий. У Франції щорічно подають тисячі заяв про сексуальне насильство щодо неповнолітніх, але строки розгляду часто надзвичайно тривалі, а багато розслідувань закінчуються без висунення обвинувачень. Так, у 2016 році було розслідувано справи щодо понад 33 000 осіб у випадках зґвалтування, сексуального насильства чи домагань неповнолітніх, але понад 70 відсотків цих проваджень були припинені без судових наслідків.

Причини затримок різноманітні: з одного боку, влада має нестачу персоналу та фінансових ресурсів. З іншого боку, структурні проблеми в системі правосуддя ускладнюють оперативне розглядання справ. Ці недоліки яскраво проявилися у випадку вбитої одинадцятирічної Лігханни. Тіло дівчинки знайшли в червні 2026 року, а підозрюваний раніше кілька разів був фігурантом заяв щодо сексуальних насильств над неповнолітніми, проте розслідування не просувались.

Для Леа зупинка правосуддя є величезним тягарем. «Я більше не можу спокійно спати, знаючи, що він живе кілька метрів від мене, і нічого не відбувається», — розповідає вона. Родина неодноразово зверталася до поліції за оновленнями розслідування, але відповіді були ухильними. Ця невизначеність дуже психологічно навантажує Леа і ускладнює її повсякденне життя.

Ще одним аспектом є давність: строки для переслідування злочинів проти неповнолітніх у Франції починаються лише з досягнення повноліття. Тобто у випадку Леа строк давності починається лише з її 18-річчя. Для зґвалтування цей строк становить 30 років, що означає, що вона теоретично може розпочати правові дії до 48 років.

Однак попри тривалі строки виникає питання, чи здатна система правосуддя обробляти такі справи в розумні строки. Досвід Леа та інших жертв породжує сумніви у довірі до французької судової системи. Необхідні реформи та покращення ресурсного забезпечення відповідних органів для ефективнішого розгляду таких проваджень.

Поки цього не станеться, Леа залишається лише сподіватися на справедливість і що її заява не кане в Лету. Її історія підкреслює нагальну потребу в діях для посилення прав і захисту жертв сексуального насильства у Франції.