Катрін Дасте, першопрохідниця дитячого театру, померла

Париж – 08.08.2026: Катрін Дасте, одна з визначальних постатей французького театру для дітей та молоді, померла у віці 96 років. Акторка, режисерка й педагогиня стала мисткинею, яка ніколи не ставилася до молодої аудиторії лише як до педагогічної цільової групи. Для неї діти були глядачами з власною уявою, здатністю до судження та потребою в поезії.

Дасте походила з родини, у якій театр був майже сімейною мовою. Вона була донькою Жана Дасте та Марі-Елен Дасте, а також онукою реформатора Жака Копо. Однак її творчість аж ніяк не була лише продовженням цих славетних імен. Вона рано почала шукати сцену, на якій дітей не повчали б, а зверталися б до них як до серйозних партнерів мистецької зустрічі.

Після навчання в театральній школі Old Vic у Лондоні вона спершу працювала у Франції, а в шістдесяті роки створювала вистави разом із молодими людьми. На той час така практика була незвичною: діти не просто надавали матеріал дорослим авторам, а ставали співтворцями театру, який серйозно сприймав їхні страхи, почуття гумору та погляд на світ.

У 1969 році Дасте заснувала Compagnie La Pomme verte. Її назва звучала приязно й трохи норовливо, однак програма мала далекосяжне культурно-політичне значення. Група поєднувала літературні сюжети, музику, рух і виразність образів у постановках, які не прагнули бути ані милими, ані повчально вигладженими. Завдяки цьому дитячий театр набув естетичної гідності, у якій йому довго відмовляли.

Її ім’я особливо тісно пов’язане із Сартрувілем. Саме там у 1978 році було створено перший французький Національний драматичний центр дитинства та юності, розбудові якого Дасте значною мірою сприяла. Така установа означала більше, ніж новий театральний майданчик: театр для молодої аудиторії дістав інституційне визнання як вид мистецтва – з постійними трупами, виробничими ресурсами та загальнонаціональною місією.

Згодом, з 1985 до 1992 року, вона керувала Théâtre des Quartiers d’Ivry. Там вона також дотримувалася підходу, за якого професійне мистецтво й просвітницька робота не протиставлялися одне одному. Дасте здійснювала постановки, проводила майстерні та працювала з групами у Франції та за кордоном. Її вистави ґрунтувалися на довірі до того, що уява не є підготовкою до культури, а вже є її живою формою.

Лише минулого року науковий колоквіум і виставка в Парижі по-новому осмислили її тривалий шлях, який часто належно не оцінювали. Катрін Дасте залишає після себе розуміння театру, в якому молоді глядачі не є відвідувачами другого сорту. Її Compagnie La Pomme verte та центр у Сартрувілі належать до тривалих слідів цієї наполегливої, світлої серйозності.