Коли спека накриває Францію, а асфальт у передмістях Парижа хвилюється на сонці, деякі вулиці раптом перетворюються на імпровізовані водні парки. Діти кричачи біжать крізь метрові фонтани, підлітки знімають це на телефони, сусіди сидять на кемпінгових стільцях на узбіччі. На короткий момент все виглядає як літнє свято посеред великого міста.
Проте за цими яскравими кадрами стоїть проблема, яка дедалі більше тривожить владу.
З кожною новою хвилею спеки у Франції знову з’являється явище, яке називають «Street Pooling». Це коли пожежні гідранти – відомі «bouches à incendie» – незаконно відкриваються, щоб створити фонтани питної води для охолодження. Особливо постраждала густонаселена Іль-де-Франс навколо Парижа. Там у багатьох районах бракує безкоштовних басейнів, зелених зон чи публічних місць, де люди могли б відпочити за температури понад 35 градусів. Тож деякі просто беруть справу до своїх рук і відкривають вентиль.
Те, що на TikTok чи Instagram здається невинним літнім розвагою, для пожежних та водопостачальників викликає неабиякий нервовий розлад.
Адже щойно відкривається гідрант, тиск води у мережі часто різко падає. У найгіршому випадку пожежники під час пожежі не отримують саме того тиску, який необхідний для пожежних автомобілів. Рятувальники роками повідомляють про випадки, коли відкриті гідранти заважали цілій вулиці. Особливо це небезпечно у щільно забудованих житлових районах.
Додатково виникають затоплення, заповнені підвали та пошкоджені підземні паркінги. Вода зі стрімкою силою вистрілює з труб, зносить дорожні знаки, підмиває тротуари й за кілька хвилин перетворює перехрестя на малі озера. Водії втрачають контроль на слизькій дорозі, пішоходи падають, лінії електропередач небезпечно наближаються до водних фонтанів. Іноді достатньо лише курйозної випадковості, щоб пожежні виїжджали не через спеку, а через серйозну аварію.
Особливо парадоксальним виглядає величезне марнотратство води.
Франція вже роками бореться з посухою, падінням рівня ґрунтових вод та все частішими періодами засухи. Міста обговорюють обмеження водоспоживання, сільгоспвиробники занепокоєні своїми врожаями, в деяких регіонах уже ведуться суперечки щодо раціонального використання води. Тим часом за кілька годин тисячі літрів питної води безконтрольно втрачаються просто на відкритих вулицях. Один відкритий гідрант за годину може втратити до 80 кубометрів води – обсяг, якого вистачило б, щоб забезпечити водою багато сотень домогосподарств протягом кількох днів.
Багато хто також недооцінює небезпеку отримання травм. Тиск води з гідранта величезний. За останні роки фонтани води неодноразово викидали дітей на декілька метрів у повітря. Дехто отримав серйозні травми. Пожежники вже давно не говорять про юнацький пустощі, а про серйозну загрозу громадській безпеці.
Франція реагує суворіше. Міста встановлюють спеціальні захисні кільця на гідранти, посилюють контроль і загрожують великими штрафами та тюремними термінами за пошкодження державного майна. Захисні системи обійшлися комуні в мільйони євро – гроші, яких бракує в інших сферах.
Ця дискусія насамперед показує одне: зміна клімату впливає не лише на температуру, а й на життя міст. Там, де спека зустрічається із соціальною нерівністю, виникають нові конфлікти. Діти шукають охолодження, сім’ї рятуються від задушливих квартир, громадська інфраструктура опиняється на межі своїх можливостей. Відкриті гідранти – це більше ніж вандалізм. Це також симптом того, що багато міських просторів ще не готові до екстремального літа.
І саме в цьому полягає справжня небезпека цих кадрів.
Андреас М. Брукер