Париж – 23.06.2026: Після майже п’ятдесяти років політичних вимог та конфліктів французька Національна асамблея 23 червня 2026 року ухвалила закон, який надає Корсиці автономію в межах Французької Республіки. Цей крок знаменує глибоку зміну у відносинах між Парижем і островом у Середземному морі.
Інтенсивні дебати навколо автономії Корсики почалися в 1970-х роках і посилилися після «Fusillade d’Aléria» 1972 року, коли жорстокий конфлікт між поліцією та корсиканськими націоналістами привернув увагу Франції до політичного становища острова. Відтоді різні групи та політичні партії виступали за більшу самостійність. Однак ці вимоги більшість часу відхилялися або виконувалися лише частково центральним урядом Франції.
У березні 2024 року корсиканська асамблея проголосувала за проєкт конституції, який мав закріпити за островом особливий статус автономії. Цей проєкт став основою для парламентських обговорень у Парижі, де було подано загалом 95 поправок. Після інтенсивних переговорів остаточний текст закону було ухвалено в червні 2026 року.
Новий закон визнає Корсику як «спільнотну одиницю» в межах республіки. Острів отримує власні законодавчі та регуляторні повноваження в численних сферах, водночас виключні компетенції держави, такі як оборона та зовнішня політика, залишаються незмінними. Ця концепція базується на так званому «Beauvau-Prozess», ініційованому 2022 року для політичного врегулювання напруженості між островом і французькою державою.
Жиль Сімеоні, президент корсиканської виконавчої влади та провідна фігура регіонального уряду, похвалив ухвалення закону як важливий крок, але водночас попередив про можливий супротив: «Закон встановлює збалансований статус автономії, який поважає французький суверенітет і одночасно визнає демократичну волю корсиканських громадян. Опір цьому був би запереченням демократії для нашого суспільства.»
Попри це політична дискусія залишається жвавою. Партія незалежності Nazione критикує новий статус як недостатній і називає «Beauvau-Prozess» політичною опікою: партія вимагає повної законодавчої автономії для Корсики і розглядає закон як компроміс, що не задовольняє справжні прагнення націоналістів.
Утім, ухвалення цього закону є переломним моментом для політичної системи Корсики. Впровадження статусу автономії стане вирішальним у найближчі роки – як для політичної стабільності острова, так і для відносин із Парижем.
Наступні кроки включають розробку детальних правил розподілу повноважень та перегляд адміністративних структур. Спостерігачі очікують, що цей закон у довгостроковій перспективі сприятиме політичній інтеграції, але також принесе нові виклики для управління та суспільства Корсики. Подальший розвиток подій залишається важливим як у Франції, так і на міжнародному рівні.