Рішення нової міської адміністрації Кастра вилучити зі свого культурного афіша виставу «Passeport» відомого французького режисера і драматурга Алексіса Міхаліка викликає дискусії далеко за межами південнофранцузького міста. Те, що на перший погляд виглядало як локальна зміна програми, за кілька днів переросло у фундаментальну дискусію про свободу мистецтва, політичний вплив і роль місцевої культурної політики.
У центрі суперечки — п’єса, що торкається дуже актуальної теми.
«Passeport» розповідає історію молодого біженця з Еритреї, який після небезпечної і виснажливої подорожі досягає Європи. Сценічне виконання зачіпає теми вигнання, ідентичності, втрати Батьківщини та інтеграції – теми, що вже багато років формують політичні дискусії у Франції і регулярно провокують суспільні напруження.
Для Алексіса Міхаліка це рішення стало несподіванкою. За його словами, вистава була вже надійно включена до сезону і схвалена відповідальними представниками попередньої міської адміністрації. Відмова від показу сталася лише після політичної зміни влади в Кастрі.
Режисер відкрито і чітко відреагував на це. У дописі в соціальних мережах він попередив про небезпеку прийняття культурних рішень на основі ідеологічних критеріїв. Мистецтво не повинно ставати заручником політичних інтересів, – це головне послання його заяви. Особливо його турбує можливий вплив на інших художників. Якщо твори з програм зникають через тему або соціальні меседжі, виникає атмосфера невизначеності.
Нова міська адміністрація (RN) відкидає ці звинувачення.
Мер Флоріан Азема та його більшість аргументують тим, що жоден остаточний контракт на виставу не був підписаний. Тому нова адміністрація мала право переглянути культурне планування програми та встановити власні пріоритети. З їхньої точки зору, це не цензура, а легітимне політичне рішення в межах комунального простору для маневру.
Саме тут розгортається основна дискусія.
Адже муніципалітети фінансують вагому частину культурного життя у Франції. Театри, музеї, фестивалі та культурні центри часто безпосередньо залежать від публічних коштів. Тому завжди постає питання, наскільки обрані політики можуть впливати на культурний контент. З одного боку, вони мають демократичний мандат і вирішують про використання державних ресурсів. З іншого — багато діячів культури очікують, що художня свобода буде захищена незалежно від політичних більшостей.
Випадок Кастра виглядає як збільшувальне скло конфлікту, що супроводжує Францію вже десятиліттями. Як тільки мистецтво порушує соціально чутливі теми, як-от міграція, релігія чи ідентичність, культурні рішення швидко отримують ярлик політичної заангажованості.
Ідеться вже далеко не лише про одну театральну постановку.
Ця дискусія порушує фундаментальні питання демократичного суспільства: чи повинні громадяни самі вирішувати, яке мистецтво вони хочуть бачити? Або чи має політична більшість формувати культурні пропозиції за власними уявленнями? Межа між цими двома позиціями часто дуже розмита.
Для багатьох спостерігачів саме в цьому полягає значення цієї справи. Суперечка навколо «Passeport» – це не просто конфлікт через одну виставу. Вона символізує напруження між демократичною легітимністю та художньою незалежністю – тему, що й надалі турбуватиме Францію.
Автор: С. Хетті