Французький президент Еммануель Макрон своєю поїздкою до Сирії подав зовнішньополітичний сигнал значної ваги. Як перший глава держави й уряду країни-члена ЄС після зміни влади в Дамаску, він відвідав сирійського перехідного президента Ахмеда аль-Чараа та відкрито висловив готовність підтримувати процес політичної трансформації. Однак візит був затьмарений двома бомбовими нападами в безпосередній близькості від готелю, де перебувала французька делегація. Вибухи, внаслідок яких, за даними сирійської влади, було поранено 18 людей, демонструють, наскільки крихкою залишається ситуація з безпекою в країні попри кінець правління Асада.
Макрон не дозволив нападам зірвати його програму. Французький президент продовжив усі заплановані зустрічі й таким чином продемонстрував рішучість у протидії силам, які прагнуть дестабілізувати політичний перехід.
Повернення Франції до Дамаска
Поїздка позначає поворотний момент у політиці Франції щодо Сирії. Протягом років Париж категорично відкидав будь-яку нормалізацію відносин із режимом Асада та активно підтримував його міжнародну ізоляцію. Після повалення Башара аль-Асада наприкінці 2024 року відкрилося нове політичне поле, в якому Франція стала однією з перших західних країн, що почали шукати діалог із новим керівництвом.
Вже впродовж останніх місяців Макрон неодноразово вів переговори з перехідним президентом Ахмедом аль-Чараа. Візит до Дамаска став до цього часу найпомітнішим кроком цього зближення. Обидві країни домовилися про повне відновлення дипломатичних відносин і планують знову обмінятися послами. Це покладає край періоду дипломатичної дистанції, який тривалий час визначав двосторонні відносини.
Для Парижа нормалізація не є самоціллю. Франція прагне активно впливати на політичні зміни та одночасно відновити свій вплив у регіоні, де останніми роками значно зміцнили позиції Росія, Туреччина та низка країни Перської затоки.
Безпека залишається найбільшою проблемою
Напади під час державного візиту яскраво продемонстрували наявні ризики. Обидві вибухові пристрої спрацювали поблизу Four-Seasons-Hotels, який вважається особливо охоронюваним місцем для дипломатів та міжнародних організацій. Макрон на момент вибухів уже прямував до президентського палацу і залишився неушкодженим.
Поки що жодна організація не взяла на себе відповідальність за атаки. Утім у силових колах вважають правдоподібними кілька сценаріїв. Окрім осередків Ісламської держави, за вибухами можуть стояти й інші озброєні формування, які прагнуть саботувати політичний перехід або відлякати міжнародних інвесторів.
Нова сирійська влада стоїть перед складним завданням стабілізувати країну, яка пережила понад десятиліття громадянської війни, міжнародних санкцій та розпад державних інституцій. Незважаючи на військові успіхи проти низки повстанських угруповань, і надалі існують регіональні міліції, терористичні мережі та кримінальні структури, які використовують вакуум влади.
Тому Макрон підкреслив, що економічне відновлення й безпека тісно пов’язані. Франція готова підтримувати Сирію в боротьбі з терористичними угрупованнями, водночас наполягатиме на захисті всіх етнічних і релігійних меншин.
Економічні інтереси виходять на перший план
Окрім політичної складової, поїздка мала чіткий економічний вимір. Макрона супроводжувала делегація французьких компаній, які оцінювали можливості інвестицій в інфраструктуру, енергопостачання, транспорт і логістику.
Після років руйнувань Сирія стоїть перед гігантським відновленням. Дороги, електромережі, порти, промислові об’єкти та державні установи потребують масштабного відновлення. Міжнародні оцінки припускають, що для цього знадобляться інвестиції тризначного мільярдного масштабу.
Франція прагне якнайшвидше позиціонувати себе як економічного партнера. Французькі компанії традиційно мають тісні зв’язки на Близькому Сході і сподіваються отримати великі підряди під час відбудови. Водночас у Парижа з’являється шанс наростити економічний вплив у порівнянні з конкурентами з Китаю, Росії чи країн Перської затоки.
Однак відбудова тісно пов’язана з політичним прогресом. Міжнародні інвестори надовго вкладатимуть кошти лише за умови правової визначеності, політичної стабільності та надійних державних інституцій.
Зовнішньополітичне послання для Європи
Поїздка Макрона адресована не лише Дамаску, а й європейським партнерам. Поки деякі держави ЄС продовжують бачити нове сирійське керівництво з великою обережністю, Франція обирає контрольовану політичну інтеграцію замість тривалої ізоляції.
Париж вважає, що тривала стабільність у Сирії може бути досягнута лише через міжнародну співпрацю. Повна ізоляція нової влади, за словами Франції, підвищить ризик того, що інші актори надовго заволодіють політичним і економічним впливом у Сирії.
Франція одночасно переслідує кілька стратегічних інтересів. Окрім боротьби з ісламістськими терористичними організаціями, важливі стримування нерегулярної міграції, повернення сирійських біженців, стабілізація східного Середземномор’я та забезпечення економічних можливостей.
Поїздка також підкреслює прагнення Макрона позиціонувати Францію як самостійну зовнішньополітичну силу в Європі. У той час як міжнародна увага останнім часом була зосереджена здебільшого на війні в Україні та напруженості в Індо-Тихоокеанському регіоні, Париж знову намагається виступити з дипломатичними ініціативами на Близькому Сході.
Наскільки ця стратегія виявиться успішною, залежить радше не від символічних державних візитів, а від подій усередині самої Сирії. Вибухи в Дамаску наочно показали, що політичний перехід ще далекий від завершення. Нове керівництво має довести, що здатне гарантувати безпеку, зміцнювати державні інституції та інтегрувати різні суспільні групи.
Для Франції це, отже, хода по тонкій грані між політичною підтримкою та обережною дистанцією. Макрон чітко дав зрозуміти, що Париж готовий супроводжувати Сирію в процесі відбудови та міжнародної реінтеграції. Водночас існує очікування, що новий уряд продовжить розпочаті реформи й створить умови для тривалої стабільності. Лише за одночасного прогресу в питаннях безпеки, економічного розвитку та політичного примирення історичне зближення між Парижем і Дамаском може справді стати початком нової етапу в двосторонніх відносинах.
Andreas M. Brucker