25 червня президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні зустрінуться в Антібі на своєму першому офіційному двосторонньому саміті. Ця зустріч є важливим кроком у відносинах між Парижем і Римом, які останніми роками були напруженими, але також характеризувалися зростаючим стратегічним зближенням. Для обох урядів на кону стоїть значно більше, ніж просто підтримка добросусідства: йдеться про роль Південної Європи в рамках Європейського Союзу та спільну відповідь на великі виклики сучасності.
Від конфлікту до прагматичного співробітництва
Коли Джорджія Мелоні восени 2022 року очолила уряд у Римі, стосунки з Францією спочатку вважалися напруженими. Особливо це було помітно у міграційній політиці, де різні позиції відкрито виявлялися. Суперечки щодо прийому мігрантів у Середземноморському регіоні, контроль кордонів та розподіл шукачів притулку неодноразово призводили до дипломатичних непорозумінь.
Також у європейських питаннях уряди не завжди були на одній хвилі. У той час як Макрон багато років виступає за посилення європейської інтеграції та розвиток спільних інституцій, Мелоні відстоює позицію, що більше орієнтується на суверенітет. До цього додалися розбіжності щодо окремих промислових і економічних проектів, наприклад у сферах енергетики, інфраструктури та стратегічних корпоративних участей.
Проте протягом останніх місяців відносини значно покращилися. Обидві сторони дедалі більше усвідомлюють, що геополітичні виклики Європи вимагають тіснішої співпраці. Війни у європейському сусідстві, невизначеність на глобальних енергетичних ринках, а також зростаюча конкуренція між США та Китаєм створюють інтереси, за яких Франція та Італія часто переслідують спільні цілі.
Міграція залишається центральним питанням
Одним з головних напрямків саміту, ймовірно, стане європейська міграційна політика. Франція та Італія є одними з держав, які найбільше потерпають від міграційних потоків через Середземне море. Італія вважається основною країною прибуття, тоді як Франція регулярно стикається з наслідками вторинних міграційних потоків усередині Європи.
Для Риму пріоритетом є посилення охорони зовнішніх кордонів ЄС. Париж же наполягає на кращій європейській координації та справедливішому розподілі відповідальності між державами-членами. Незважаючи на різні акценти, обидва уряди нині прагнуть зробити європейську політику притулку та міграції більш ефективною.
Тож реалізація нещодавно ухваленого європейського міграційного пакету, ймовірно, ввійде до центральних тем переговорів. Обидві країни зацікавлені у зменшенні навантаження на країни-сусіди Середземного моря та водночас у забезпеченні політичної стабільності всередині Європейського Союзу.
Безпека та оборона виходять на передній план
Ще однією важливою темою є європейська політика безпеки та оборони. Франція традиційно є одним із найбільш активних прихильників самостійнішої європейської оборони. Італія загалом підтримує тіснішу співпрацю, але надає великого значення інтеграції з НАТО.
Російська агресія проти України суттєво змінила пріоритети безпекової політики в Європі. І Париж, і Рим визнають необхідність розширення оборонних спроможностей Європи та поглиблення співпраці в сфері озброєнь у межах ЄС.
Окрім того, безпека у середземноморському регіоні набуває все більшого значення. Нестабільність у Північній Африці, конфлікти на Близькому Сході та конкуренція зовнішніх сил у регіоні безпосередньо торкаються обох країн. Франція та Італія мають значні економічні та стратегічні інтереси в Середземномор’ї, тому їм необхідна тісно скоординована політика.
Економічна конкурентоспроможність як спільна турбота
Економічні питання, ймовірно, також відіграватимуть центральну роль в Антібі. Франція та Італія є одними з найбільших економік Європейського Союзу і стикаються з подібними викликами: високим державним боргом, слабким зростанням продуктивності та зростаючим міжнародним конкурентним тиском.
Особливо американські промислові програми та масштабні державні інвестиції Китаю породжують в Європі дискусії про майбутнє власної конкурентоспроможності. І Макрон, і Мелоні неодноразово виступали за більш активну європейську промислову політику.
Йдеться, зокрема, про підтримку стратегічних технологій, забезпечення критичних ланцюгів постачання та посилення європейської виробничої бази. За цими питаннями позиції Парижа та Риму останнім часом значно зблизилися.
Антібі як символ європейського сусідства
Вибір місця проведення має особливе символічне значення. Антібі розташоване на Лазурному узбережжі неподалік італійського кордону і століттями уособлює тісні культурні та економічні зв’язки між двома країнами. Регіони вздовж західного Середземномор’я тісно переплетені завдяки торгівлі, туризму, інфраструктурним проектам і сімейним зв’язкам.
Саме у часи зростаючої геополітичної невизначеності ця регіональна співпраця набуває особливого значення. Транснаціональні транспортні проекти, енергетична інфраструктура та економічне співробітництво є одними з ключових елементів франко-італійських відносин уже багато років.
Тому зустріч покликана не лише посилити співпрацю між урядами, а й підкреслити значення середземноморського партнерства в рамках Європи.
Зустріч в Антібі — це більше ніж дипломатичний захід. Вона сигналізує про політичну волю двох ключових держав Європейського Союзу залишити позаду наявні розбіжності та акцентувати увагу на спільних інтересах. Хоча значні розбіжності, особливо в питаннях міграції та європейської політики, залишаються, стратегічні виклики сучасності — від безпеки до енергозабезпечення та економічної конкурентоспроможності — створюють посилений тиск на співпрацю.
Саміт для Макрона і Мелоні є можливістю закласти стабільнішу основу їхніх стосунків. Якщо це вдасться, франко-італійська вісь може стати важливим центром впливу всередині Європейського Союзу і надати південній Європі нову політичну вагу.
Автор: Андреас М. Брукер