З Маржан Сатрапі міжнародна та французька культурна сцена втрачають одну з найвизначніших мисткинь і оповідачок нашого часу. Франко-іранська письменниця, художниця та режисерка померла 4 червня 2026 року в Парижі у віці 56 років. Її смерть спричинила глибоке занепокоєння далеко за межами Франції.
Особливо зворушливо звучить заява її близьких. За словами, Сатрапі «померла від смутку». Незвичайна формулювання, яка проте багато розповідає про останні місяці її життя. Друзі і соратники розповідають, що вона так і не змогла подолати смерть свого чоловіка Маттіаса Ріпа. Шведський продюсер і сценарист помер навесні 2025 року. Понад три десятиліття вони ділили життя разом. Після цієї втрати Сатрапі все більше замикалася в собі і, очевидно, втратила ту силу, яка супроводжувала її все життя.
Маржан Сатрапі народилася 1969 року в Рашті на півночі Ірану. Виросла в Тегерані, дитинство її припало на ісламську революцію 1979 року та роки Ірансько-Іракської війни. Ці визначальні події залишили глибокі сліди і пізніше стали основою її творчості.
У підлітковому віці вона залишила рідну країну і спочатку переїхала до Австрії. Життєвий досвід чужинця, туга за домом і пошуки власної ідентичності супроводжували її відтоді. У 1994 році вона оселилася у Франції на постійно. Там вона знайшла не лише новий дім, а й творчу свободу для розповіді своєї історії.
Світову відомість Сатрапі здобула завдяки своїй автобіографічній графічній новелі Персеполіс. Твір вийшов на початку 2000-х і швидко став міжнародним бестселером. Чорно-білими малюнками вона зобразила своє дитинство в Ірані, політичні потрясіння в рідній країні та шлях у вигнання. Мільйони читачів отримали рідкісну, особисту можливість поглянути на суспільство, яке на Заході часто бачать лише через призму політичних новин.
Успіх Персеполіс не обмежився сторінками книги. Екранізація 2007 року, яку Сатрапі сама співрежисувала, захопила і глядачів, і критиків. Фільм був урочисто зустрінутий на Каннському фестивалі та отримав номінацію на «Оскар». Це стало винятковим досягненням: вона перетворила дуже особисту історію на універсальний нарис про свободу, ідентичність і мужність.
Проте Маржан Сатрапі була не лише відомою мисткинею. Вона неодноразово піднімала свій голос проти гніту та цензури. Особливо віддано вона підтримувала іранський рух протесту «Жінка, життя, свобода», який здобув світову увагу після смерті Махси Аміні. Для багатьох іранців в країні та за кордоном вона була символом надії, спротиву та переконання, що мистецтво може ініціювати соціальні зміни.
Її спадок залишається.
Її малюнки, фільми та тексти розповідають про втрати, тугу, свободу та людяність. Вони будують мости між культурами і нагадують, що за політичними конфліктами стоять завжди індивідуальні долі.
З Маржан Сатрапі світ втрачає виняткову оповідачку. Її голос замовк, але її історії житимуть ще довго.
Автор: К. Хетті