Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні вперше зіштовхується з серйозною конкуренцією на правому краю політичного спектру. З новою партією Futuro Nazionale виходить на політичну арену колишній генерал Роберто Ванначчі. Раніше офіцер за останні роки став однією з найсуперечливіших фігур італійського націоналізму і тепер хоче зайняти політичний простір праворуч від партії Мелоні.
Перші опитування вказують на підтримку Futuro Nazionale на рівні чотирьох до шести відсотків голосів. Хоча це суттєво менше за Fratelli d’Italia Мелоні, партія може змінити баланс сил всередині правого урядового табору. Особливо постраждати може Lega Маттео Сальвіні через нового конкурента. Водночас Ванначчі, здається, приваблює й тих виборців, кому стиль керівництва Мелоні здається надто прагматичним.
Ванначчі став відомим через книгу з расистськими, гомофобними та ксенофобськими висловлюваннями. Публікація призвела до дисциплінарних заходів зі сторони італійських військових, але водночас забезпечила йому значну медійну увагу і зробила його символом ультранаціоналістичного табору.
Його політична програма спрямована на захист італійської ідентичності та християнської цивілізації. До того ж містить вимоги значно жорсткішої міграційної політики, відмову від так званої «woker» соціальної політики та зміцнення традиційного уявлення про сім’ю. Зовнішньополітично Ванначчі займає більш проросійську позицію, ніж уряд Мелоні.
В цьому і полягає політичний парадокс. Джорджія Мелоні у 2022 році прийшла до влади зі значно правоконсервативною програмою. Проте з моменту вступу на посаду вона проводить значно прагматичнішу політику у ключових сферах. Це стосується як співпраці з Європейським Союзом, так і економічної та бюджетної політики, а також послідовної підтримки України. Цей розвиток водночас відкрив політичний простір для сил, які дотримуються безкомпроміснішої правої лінії.
Незважаючи на це, у короткостроковій перспективі Ванначчі не вважається серйозною загрозою для лідерської позиції Мелоні. Fratelli d’Italia залишається найсильнішою політичною силою країни з приблизно 28–30 відсотками підтримки. Значно більшою проблемою є можливе фрагментування консервативного табору. Зокрема, й без того ослаблена Lega може втратити додаткові голоси, що суттєво змінить внутрішні співвідношення сил у коаліції уряду.
Чи зможе Futuro Nazionale закріпитися надовго, багато в чому залежить від того, чи вдасться Ванначчі перетворити свій медійний ґрунт на стабільну партійну організацію. Для Джорджії Мелоні поява нової партії означає, що в подальшому їй доведеться звертати увагу не лише на політичний центр, а й на правий край свого електорального поля. Цей розвиток може перебудувати італійську правицю у найближчі роки, не ставлячи під негайну загрозу урядову більшість.
Автор: Андреас М. Брукер