Франція за останні роки навчилася реагувати на різноманітні форми екстремізму. Ісламський тероризм залишається найбільшим викликом у сфері безпеки, праворадикальні мережі перебувають під пильним наглядом, а також ліворадикальне насильство є у фокусі влади. Тепер у центрі уваги з’являється ще одна форма радикалізації: так званий маскуліністський екстремізм.
Поки що це порівняно невелике явище. Проте перше розслідування ймовірного замаху, натхненного ідеологією, відомою як Incel, французькою антитерористичною юстицією позначає поворотний момент. Питання вже не стоїть, чи існує ця форма радикалізації, натомість виникає питання, наскільки серйозно до неї слід ставитися.
Термін «Incel» походить від англійського «involuntary celibate», тобто чоловіків, які вимушено утримуються від сексуальних стосунків. У цифрових «ехокамерах» цього руху особисті розчарування змішуються з ідеологічними пояснювальними моделями. Жінок оголошують винуватими, а суспільні зміни інтерпретуються як атака на чоловічу ідентичність. З індивідуального розчарування виникає політизований світогляд, який у найрадикальніших формах легітимізує насильство.
Механізми добре відомі. Як і в інших екстремістських рухах, радикалізація часто відбувається онлайн. Цифрові спільноти підсилюють взаємні упередження, створюють почуття колективної ролі жертви та сприяють відчуженню від суспільних інституцій. Насильство нерідко романтизують, попередні терористи стають символічними фігурами.
Проте помилкою було б автоматично оцінювати будь-які антифеміністичні чи сексистські висловлювання як терористичну загрозу. Не кожна радикальна думка веде до насильства. Служби безпеки стоять перед викликом розрізняти соціально проблемні погляди і реальну терористичну загрозу.
Саме тому необхідна стриманість. Історія боротьби з тероризмом показує, що нові загрози часто спочатку недооцінюють. Водночас існує небезпека надмірної реакції. Напружені суспільні дискусії можуть призвести до перебільшення масштабу явища, яке насправді є невеликим.
Особливу увагу заслуговує факт, що багато постраждалих — це дуже молоді люди. Підлітки та молоді дорослі часто перебувають у цифрових просторах, де алгоритми просувають екстремальний контент і підсилюють соціальну ізоляцію. Боротися з цим явищем можуть не лише поліція та спецслужби. Відповідальність лежить також на школах, родинах, соціальних службах і цифрових платформах.
Франція стоїть перед викликом, який виходить далеко за межі класичної боротьби з тероризмом. Мова йде про те, як відкриті суспільства мають справлятися з новими формами онлайн-радикалізації, перш ніж вона переросте у насильство на основі ненависті.
Маскуліністський рух наразі не є загрозою такого ж масштабу, як ісламський тероризм або організовані праворадикальні мережі. Однак перші сигнали тривоги вже помітні. Сильна демократія не повинна ні драматизувати, ні ігнорувати такі явища. Пильність без паніки — це адекватний шлях.
Автор: P. Tiko