Після років, протягом яких відносини між Німеччиною та Францією неодноразово були позначені політичними розбіжностями, сьогоднішня зустріч на вищому рівні між федеральним канцлером Фрідріхом Мерцом і президентом Франції Емманюелем Макроном має започаткувати нову главу співпраці. Спільною радою міністрів у Рейнській області обидва уряди прагнуть знову активізувати німецько-французький двигун Європейського Союзу та подати сигнал про більшу згуртованість у геополітично дедалі більш нестабільному світі.
Очікування від зустрічі високі. У той час як Європа стикається з викликами у сфері безпеки, економіки й технологій, у Берліні та Парижі зростає усвідомлення того, що багато з цих завдань можна подолати лише спільно. Тому саміт має стати значно більшим, ніж символічною зустріччю двох сусідніх держав – його розглядають як стратегічне визначення курсу для майбутнього Європи.
Історичне місце з політичним посланням
Ще напередодні ввечері Фрідріх Мерц та Емманюель Макрон провели конфіденційні переговори в замку Бенсберг поблизу Кельна. У п’ятницю офіційна програма розпочнеться засіданням Німецько-французької ради оборони та безпеки на авіабазі Нервеніх. Потім міністри й державні секретарі десяти відомств обох урядів зберуться в замку Аугустусбург у Брюлі на Німецько-французьку раду міністрів.
Вибір місця проведення зустрічі є свідомим. У Брюлі президент Франції Шарль де Голль у 1962 році запропонував федеральному канцлеру Конраду Аденауеру укласти Єлисейський договір, який було підписано роком пізніше і який досі вважається основою сучасного німецько-французького партнерства. У час зростання міжнародної напруженості обидва уряди свідомо звертаються до цієї історичної спадщини.
Політика безпеки як спільний пріоритет
У центрі консультацій перебуває європейська політика безпеки й оборони. Російська агресивна війна проти України, тривала напруженість у відносинах із Москвою та невизначеність щодо довгострокової ролі Сполучених Штатів у Європі суттєво змінили стратегічні пріоритети обох країн.
Тому Німеччина та Франція хочуть істотно поглибити свою військову співпрацю. Це передбачає тіснішу координацію їхніх збройних сил, спільні навчання військово-повітряних сил, а також інтенсивнішу співпрацю у сфері стратегічного планування.
Особливу увагу приділено питанню ядерного стримування. Франція, як єдина ядерна держава в межах Європейського Союзу, володіє власною ядерною зброєю. Обидва уряди вивчають, як французький потенціал стримування в майбутньому можна було б тісніше інтегрувати в європейську архітектуру безпеки, не ставлячи під сумнів чинні структури НАТО. Таким чином у центрі уваги опиняється дискусія, яка ще кілька років тому здавалася політично майже немислимою.
Співпраця в оборонній промисловості має стати прагматичнішою
Також переглядається співпраця європейської оборонної промисловості. Багатомільярдна програма Future Combat Air System (FCAS), яка мала привести до створення спільного європейського винищувача, останніми роками неодноразово гальмувалася через конфлікти промислових інтересів і різні політичні погляди.
Замість того, щоб зосереджуватися виключно на цьому престижному проєкті, Берлін і Париж у майбутньому хочуть приділяти більше уваги здійсненним ініціативам. У центрі уваги насамперед так звана “Combat Cloud” – цифрова мережа бойових дій, яка має в майбутньому з’єднати між собою літаки, дрони, супутники та інші системи озброєння. Водночас обидва міністерства оборони працюють над новим переліком пріоритетів для спільних оборонних проєктів, щоб уникати дублювання розробок і швидше зміцнювати обороноздатність Європи.
Технологічний суверенітет як економічний виклик
Поряд з оборонною політикою значне місце в порядку денному посідає технологічна конкурентоспроможність Європи. Німеччина та Франція вбачають ризик того, що Європа ще більше відставатиме в технологічному аспекті у глобальній конкуренції між США та Китаєм.
Тому обидві держави прагнуть посилити співпрацю у сфері штучного інтелекту, космонавтики, супутникових технологій, напівпровідників і ключових цифрових технологій. Мета полягає у зміцненні європейського інноваційного потенціалу, скороченні стратегічних залежностей та довгостроковому збереженні промислової бази континенту.
Крім того, уряди обговорюють енергетичну політику, розвиток спільної інфраструктури, європейський внутрішній ринок і заходи з підвищення міжнародної конкурентоспроможності. Особливо з огляду на високі ціни на енергію та посилення глобальних торговельних конфліктів тісніша координація економічної політики між двома найбільшими економіками Європейського Союзу набуває дедалі більшого значення.
Саміт з особливою символічною вагою
Зустріч також має значний політичний вимір. Для Емманюеля Макрона це, ймовірно, буде одна з останніх Німецько-французьких рад міністрів у статусі президента Франції. Згідно з французькою конституцією, він не може знову балотуватися на президентських виборах 2027 року. Відповідно, Єлисейський палац прагне започаткувати ключові проєкти двосторонньої співпраці ще під час його каденції.
Для федерального канцлера Фрідріха Мерца саміт також є важливою віхою у зовнішній політиці. Після вступу на посаду він неодноразово наголошував, що Німеччина хоче тісніше узгоджувати свою провідну роль у Європі з Францією. Зближення з Парижем водночас має надіслати європейським партнерам сигнал, що Берлін знову більше покладається на співпрацю, а не на національні односторонні дії.
Європейський лідерський дует під тиском необхідності результатів
Німецько-французький двигун протягом десятиліть вважався вирішальною рушійною силою європейської інтеграції. Чи то внутрішній ринок, запровадження євро або спільна зовнішня політика – багато ключових рішень Європейського Союзу стали можливими лише завдяки політичному консенсусу між Берліном і Парижем.
Однак останніми роками це партнерство помітно втратило динаміку. Різні позиції в енергетичній політиці, суперечки щодо оборонних проєктів, а також відмінні уявлення про європейську промислову політику неодноразово призводили до напруженості. Водночас війна в Україні, повернення геополітики сили та економічна конкуренція з боку США і Китаю докорінно змінили рамкові умови.
На цьому тлі сьогоднішній саміт набуває значення, яке далеко виходить за межі двосторонніх відносин. Обидва уряди хочуть продемонструвати, що Німеччина і Франція й надалі готові спільно брати на себе відповідальність за Європу та розробляти стратегічні відповіді на великі виклики наступних років. Чи матиме це конкретний політичний поступ, стане зрозуміло лише в найближчі місяці. Однак уже зараз зустріч подає сигнал, що Берлін і Париж поновлюють прагнення знову спільно формувати політичний та економічний розвиток Європи.