Ормузька протока знову стає вузьким місцем світової економіки

Дубай – 14.07.2026: Ормузька протока знову стала найнебезпечнішим вузьким місцем глобальної економіки. Після нових взаємних ракетних і дронових атак Сполучені Штати оголосили про блокаду іранських суден у затоці. Президент Дональд Трамп водночас заявив, що Вашингтон утримуватиме протоку відкритою, але вимагатиме 20-відсоткову плату за перевезення вантажів. За даними американського командування, відповідального за Близький Схід, новий захід має набути чинності у вівторок о 20:00 за GMT, тобто о 22:00 у Парижі. Таким чином військовий конфлікт дедалі більше перетворюється на суперечку щодо контролю над водним шляхом, від якого далеко за межами регіону залежать енергопостачання, торгівля та страховий сектор. До війни через прохід між Іраном та Оманом транспортували приблизно 20 відсотків усіх вуглеводнів, що продаються у світі морським шляхом. Тепер судноплавні компанії уникають цього маршруту, наскільки це взагалі можливо. За даними Marine Traffic, кількість переміщень суден у період з 10 до 12 липня скоротилася на 52 відсотки. Танкерні та вантажні судна, а також їхні страховики враховують не лише ризик нападу, а й невизначеність щодо того, яка зі сторін може і має право запроваджувати правила проходу. Тегеран також претендує на регулювання руху і пропонував спільний механізм з Оманом. Уряд у Маскаті через це знову опиняється в ролі, яка є дипломатично невеликою, але практично незамінною. Міжнародна морська організація з початку конфлікту 28 лютого верифікувала щонайменше 46 атак на міжнародне судноплавство в Ормузькій протоці та навколо неї. Ця цифра свідчить, що ситуацію не можна сприймати лише як демонстрацію сили. Для держав Перської затоки на кону стоїть їхня здатність надійно експортувати або імпортувати нафту, скраплений газ і споживчі товари. Для Європи та Азії йдеться про ціни на енергоносії, ланцюги постачання та передбачуваність світової торгівлі. Американська вимога щодо плати за прохід є особливо політично вибухонебезпечною. Вона поєднує обіцянку безпеки відкритого маршруту з претензією на фінансову компенсацію. З погляду міжнародного права та практики вона, ймовірно, швидко стане предметом суперечок. Однак насамперед важливіше дещо прозаїчніше: доки обидві сторони заявляють про свій контроль над Ормузькою протокою та підкріплюють його військовою силою, протока, можливо, не буде повністю закрита, але для багатьох торговельних суден навряд чи вважатиметься надійним проходом. Цього достатньо, щоб економічні наслідки відчувалися в усьому світі.