Ормузька протока знову стає осередком відкритого конфлікту

Дубай – 12.07.2026: Ормузька протока в ніч на неділю знову перетворилася із символу вразливої світової економіки на арену безпосередньої військової конфронтації. За даними США, американські збройні сили завдали ударів по іранських цілях після того, як у протоці був уражений контейнеровоз під кіпрським прапором. Судно загорілося, екіпаж залишив його; один цивільний член екіпажу спочатку вважався зниклим безвісти. Тегеран зі свого боку заявив, що водний шлях залишатиметься закритим до подальшого повідомлення. Таким чином, під тиском опиняється не лише судноплавство в затоці, а й без того крихка політична конструкція, яка мала обмежити війну між Вашингтоном і Тегераном.

Безпосередня ескалація сталася після кількох днів зростаючої невизначеності. Іранські підрозділи останнім часом обстрілювали торговельні судна або перешкоджали їхньому проходу. Американські військові обґрунтували свої удари прагненням послабити здатність Ірану до подальших атак на цивільних моряків і комерційне судноплавство. Такий розрахунок може бути зрозумілим з військової точки зору; проте політично кожен удар у відповідь збільшує небезпеку того, що серія обмежених операцій переросте в тривалу війну. Попереднє перемир’я, яке й без того було радше паузою, ніж надійною домовленістю, фактично знецінене.

Ормуз є найчутливішою точкою цієї конфронтації. Протока з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та є центральним маршрутом для експорту енергоносіїв і торгівлі між Азією, Європою та Близьким Сходом. Організація Об’єднаних Націй уже констатувала, що з початку кризи наприкінці лютого кількість проходів скоротилася більш ніж на 90 відсотків. Міжнародна морська організація до початку липня зареєструвала 46 нападів на міжнародні судна в Ормузі та навколо нього; з 28 лютого загинули 14 моряків. Для судноплавних компаній ризик уже давно не є абстрактним: страхування дорожчає, маршрути змінюються, ланцюги постачання втрачають час і передбачуваність.

У дипломатичному плані Оман залишається найважливішим можливим посередником. Маскат нещодавно запропонував повністю знову відкрити обидва судноплавні канали протоки. Однак такий крок передбачає, що Тегеран погодиться на захист торговельного судноплавства, а Вашингтон знову впише свої військові дії в чіткі політичні рамки. Наразі не видно ані першого, ані другого. Європа не може вирішити цей конфлікт, але безпосередньо від нього потерпає: високі ціни на енергію та транспортування обтяжили б і без того крихке економічне відновлення.

Тому найближчі години – це більше, ніж питання морської безпеки. Вони визначать, чи стане Ормуз знову контрольованим транзитним маршрутом, чи важелем конфлікту, економічні наслідки якого сягнуть далеко за межі затоки.