Парламент посилається на наявний контроль у відповідь на вимоги надати підтвердні документи

Париж – 13.07.2026: Французькі Національні збори та Сенат відхилили запит асоціації Transparence Citoyenne про передання підтвердних документів щодо витрат, пов’язаних із мандатами всіх депутатів і сенаторів. За даними Franceinfo, обидві палати посилаються на те, що використання цих коштів уже підлягає інституційному контролю. Отже, суть питання полягає не в наявності перевірок, а в їхній публічній простежуваності.

577 депутатів Національних зборів і 348 сенаторів отримують кошти, призначені для покриття професійно обумовлених витрат, пов’язаних із виконанням їхнього мандата. До них можуть належати витрати на офіси, поїздки, комунікацію або послуги. Ці кошти не можуть використовуватися для особистого збагачення. Після ухвалення 15 вересня 2017 року законів про відновлення довіри до політичного життя правила та контроль в обох палатах були значно точніше визначені.

У Національних зборах цільове використання компенсації витрат контролює Déontologue, незалежний уповноважений з етики. Він може призначати вибіркові та спеціальні перевірки, якщо є конкретні ознаки порушення правил. Перевірка може призвести до рекомендацій, вимог про повернення коштів або встановлення порушення. Нормативна база ґрунтується на статті 4 sexies ордонансу від 17 листопада 1958 року про функціонування парламентських палат.

У Сенаті це завдання виконує Comité de déontologie parlementaire. За даними верхньої палати, витрати всіх сенаторів перевіряються щороку, а органу допомагають незалежні аудитори. У жовтні 2025 року Сенат повідомив, що контроль охопив 52 відсотки витрат, здійснених 362 сенаторами у 2024 році. Цей показник вказує на підхід до перевірки, який охоплює підтвердні документи та окремі статті витрат, але не передбачає загального оприлюднення окремих рахунків.

Правове порівняння з муніципальними виборними посадовцями можливе лише обмежено. Державна рада 8 лютого 2023 року ухвалила рішення та підтвердила його у 2025 році щодо підтвердних документів про витрати місцевих виборних представників і державних службовців: вони загалом доступні за умови, що захищені дані в кожному окремому випадку будуть зафарбовані. Однак для парламентських документів діє спеціальне правило. Закон про відносини між громадськістю та адміністрацією прямо посилається на самостійний порядок парламентських палат.

Таким чином, немає автоматичного права поширювати на Національні збори та Сенат правила доступу до документів, що застосовуються до органів влади. Transparence Citoyenne все ж вимагає оприлюднення або принаймні надання підтвердних документів, посилаючись на суспільний інтерес до використання державних коштів. Палати натомість посилаються на власну систему контролю та особливий конституційний статус парламенту.

У політичному сенсі ця справа виявляє напругу, що існує вже багато років. Внутрішні перевірки можуть обмежувати зловживання та уможливлювати повернення коштів, але не обов’язково замінюють публічний контроль окремих витрат. Водночас повне розкриття інформації може зачіпати персональні дані, питання безпеки або відомості про третіх осіб. Тому подальша прозорість, імовірно, потребуватиме чіткої законодавчої або внутрішньопалатної норми, яка точно визначатиме доступ, редагування даних і права контролю.