Пасовища замість зелених стали коричневими, ґрунт потріскався й висох. Те, що раніше навіть у спекотне літо забезпечувало достатньо корму для великої рогатої худоби, сьогодні в багатьох місцях нагадує безплідний степ. Для численних тваринників у Франції ситуація загострюється драматично. Оскільки трава майже не відростає, а запаси кормів вичерпуються швидше, ніж очікувалося, багатьом господарствам залишається лише гірке рішення: вони змушені продати частину стада, щоб узагалі мати змогу прогодувати тварин, що залишилися.
Для постраждалих фермерів цей крок є значно більшим, ніж економічним заходом. Багато хто говорить про рішення, яке розриває їм серце. Корови, яких роками вирощували або відбирали для розведення, залишають ферму не з власної волі, а тому що просто бракує корму. Деякі господарства розлучаються з майже п’ятою частиною свого стада – це скорочення, наслідки якого відчуватимуться ще довго.
Причина полягає у винятковому поєднанні тривалої посухи, кількох хвиль спеки та відсутності опадів. Уже на початку літа ріст трави на багатьох ділянках майже повністю припинився. Замість соковитих пасовищ тварини знаходять лише висохлі стебла. Для фермерів це означає, що вони вже зараз змушені витрачати зимові запаси.
Сіно та силос, які насправді призначені як резерв на холодну пору року, вже в розпал літа потрапляють до годівниць. Через це зростає занепокоєння щодо найближчих місяців. Чи вистачить запасів до зими? Чи вже восени загрожує ще більший дефіцит? Ці питання нині хвилюють багато сімейних сільськогосподарських господарств.
Додається й економічна проблема. Коли численні тваринники одночасно продають худобу, пропозиція на ринку суттєво зростає. Ціни опиняються під тиском, тож багатьох корів доводиться продавати нижче їхньої реальної вартості. У короткостроковій перспективі продаж забезпечує вкрай необхідну ліквідність і зменшує потребу в кормах. Однак у довгостроковій перспективі бракуватиме саме тих тварин, які мали б надалі забезпечувати дохід і гарантувати продовження роботи господарства.
Особливо болісно це позначається на племінних коровах і коровах-матерях. За кожною твариною часто стоять роки праці, досвіду та ретельного відбору. Коли таку корову втрачають, зникає не лише одна тварина, а нерідко й цінна частина розвитку господарства. “Це справді боляче”, – таке нині знову й знову чути із сільськогосподарських регіонів.
Нинішня ситуація водночас показує, наскільки сильно зміна клімату змінює сільське господарство. Триваліші періоди посухи та екстремальна спека трапляються дедалі частіше. Регіони, які раніше вважалися відносно надійними, тепер регулярно борються з дефіцитом води та зниженням врожайності на пасовищах. Тому багато господарств постають перед завданням докорінно адаптувати свою діяльність – запроваджувати нові кормові культури, створювати більші запаси та змінювати управління пасовищами.
Попри це, надія на дощ залишається. Кожен рясний опад міг би вдихнути нове життя в пасовища та хоча б частково полегшити забезпечення кормами. Однак майже ніхто більше не хоче покладатися лише на зміну погоди. Надто часто в останні роки короткі періоди дощів знову змінювалися тривалими хвилями спеки.
Для багатьох тваринників цього літа вирішується значно більше, ніж лише забезпечення кормами на найближчі місяці. Йдеться про майбутнє їхніх ферм, про сімейні господарства з давніми традиціями та про питання, наскільки стійким насправді залишається сільське господарство в час дедалі екстремальніших погодних умов.
Автор: C.H.