Ефективність правової держави визначається не лише її законами, а й ресурсами, які виділяються для їх виконання. У Франції вже кілька років зростає стурбованість, що судова система не може встигати за суспільними та кримінально-політичними викликами. Один ключовий показник особливо наочно ілюструє цю проблему: у Франції значно менше державних обвинувачів, ніж у більшості інших європейських країн. Наслідком є перевантажені органи, тривалість судових процесів і зростаючі сумніви в ефективності системи правосуддя.
Європейський особливий випадок
Останні порівняльні дані Європейської комісії з ефективності правосуддя (CEPEJ), що базуються на показниках 2022 року і опубліковані у 2024 році, показують цікаву картину. У Франції налічується лише близько 3,2 державного обвинувача на 100 000 населення. Натомість європейський середній показник складає 12,2, а медіана – 11,2 обвинувачів на 100 000 жителів.
Таким чином, враховуючи населення, у Франції працює приблизно у чотири рази менше державних обвинувачів, ніж європейський середній рівень. У загальноєвропейському рейтингу країна майже на останньому місці, лише трохи попереду Ірландії. У той же час, кілька країн Центральної та Східної Європи мають показники від 20 до 24 обвинувачів на 100 000 населення.
Ці цифри особливо вражають, адже Франція є однією з найбільших економік Європи та має розвинену адміністративну структуру. Особовий склад правоохоронних органів суттєво контрастує з економічним і політичним значенням країни.
Наслідки кадрового дефіциту
Статистичні порівняння мають значення лише через свої практичні наслідки. У випадку французької юстиції вони одразу помітні.
За даними CEPEJ, один французький державний обвинувач у середньому розглядає понад 2000 справ на рік. Європейська медіана становить приблизно 204 випадки. Отже, навантаження на французьких обвинувачів винятково високе і є одним із найвищих у Європі.
Таке скупчення роботи не проходить без наслідків. Розслідування потребують більше часу, пріоритети доводиться суворо встановлювати, а складні справи вимагають значних ресурсів. Особливо складні сфери, як організована злочинність, кіберзлочинність, фінансові злочини чи насильство в сім’ї, потребують спеціалізованих знань і тривалої слідчої роботи. Саме в таких випадках брак кадрів відчувається найбільш гостро.
Додатково до цього, французькі обвинувачі часто мають менше адміністративного та юридичного підтримуючого персоналу, ніж їхні європейські колеги. У той час як в інших країнах значний апарат юристів, помічників та адміністративних працівників допомагає у юридичній роботі, французькі державні обвинувачі змушені вирішувати багато завдань із відносно обмеженими ресурсами.
Проблеми не лише в прокуратурі
Структурні проблеми не обмежуються лише прокуратурою. Також кількість суддів у Франції значно нижча за європейський середній показник.
У Європі в середньому припадає 21,9 суддів на 100 000 населення, тоді як у Франції лише близько 11,3 суддів на 100 000 душ. Франція також суттєво відстає за медіаною європейських держав.
Ця подвійна нестача — і суддів, і обвинувачів — збільшує навантаження в усій судовій системі. Провадження затримуються не лише на стадії слідства, а й часто безпосередньо в судах. Це подовжує строки розгляду справ у всій судовій ланцюжку.
Отже, французьке правосуддя стикається з класичною проблемою вузького місця: навіть якщо окремі ланки посилити кадрами, затримки не зникнуть, поки не буде розширено й інші етапи розгляду справ.
Причини багаторічного дефіциту
Сучасна ситуація не є результатом короткочасного процесу. Це радше структурна проблема, яка виникала десятиліттями.
Хоча бюджет юстиції в останні роки неодноразово зростав, а кількість суддів збільшувалася, у той же час зростала складність справ. Цифровізація, міжнародні фінансові потоки, транснаціональна злочинність та нові форми інтернет-злочинів створюють значно більший обсяг роботи, ніж двадцять років тому.
Соціальна свідомість щодо окремих видів злочинів також змінилася. Сьогодні випадки домашнього насильства, сексуальних домагань чи дискримінації частіше повідомляються та ретельніше розслідуються. Цей прогрес у захисті постраждалих одночасно підвищує робоче навантаження на поліцію, прокуратуру та суди.
Багато експертів підкреслюють, що простий підрахунок абсолютної кількості персоналу може навіть недооцінювати реальне навантаження. Зростає не лише кількість справ, а й їх юридична складність.
Ризик для довіри до правової держави
Ефективність правосуддя має ключове значення для стабільності демократичних інституцій. Громадяни очікують, що злочини будуть розслідувані, конфлікти розв’язані вчасно, а вироки винесені у розумні строки.
Якщо процеси роками затягуються або закриваються через нестачу ресурсів, виникає враження перевантаженої держави. Це може підірвати довіру до функціональності державних структур.
Упродовж останніх років кілька високопосадовців французької юстиції неодноразово звертали увагу на цю проблему. Вони застерігають, що очікування громадян дедалі частіше суперечать можливостям судів і прокуратури. Брак кадрів давно перестав бути лише внутрішньою проблемою управління — це виклик для якості державної правосудної служби загалом.
На цьому тлі дискусія щодо оснащення судової системи набирає все більшої політичної ваги. Якщо питання внутрішньої безпеки регулярно перебувають у центрі громадських обговорень, тепер все більше уваги привертається до того, чи мають поліція, прокуратури та суди достатньо ресурсів для ефективної реалізації політичних завдань. Порівняльні європейські дані дають змогу припустити, що Франції в цьому напрямку ще потрібно значно надолужувати.
Автор: П. Тіко