Оплачувана щорічна відпустка посідає особливе місце у французькому трудовому праві: вона призначена для відновлення сил. Той, хто перебуває у погодженій відпустці, має відсторонитися від повсякденної професійної діяльності та відновити енергію. З цієї причини роботодавці загалом не можуть залучати своїх працівників до роботи під час відпустки. Ані повернення до офісу, ані виконання невеликих завдань з пляжу, готелю чи з дому не належать до обов’язків працівника.
Це стосується також діяльності, яка на перший погляд видається нешкідливою. Відповіді на робочі електронні листи, участь у відеоконференції, короткий дзвінок клієнту або швидке редагування файлу з юридичної точки зору залишаються трудовою діяльністю. Навіть якщо це займає лише кілька хвилин і легко виконується за допомогою смартфона, така вказівка суперечить власне призначенню відпустки.
Втім, відкликання з відпустки не є цілком виключеним. Закон допускає винятки, але лише за дуже суворих умов. Має існувати виняткова й непередбачувана надзвичайна ситуація, яка робить присутність відповідної особи вкрай необхідною. До можливих випадків належать серйозний технічний інцидент, істотна загроза для діяльності підприємства або інша надзвичайна подія.
Натомість звичайних труднощів у повсякденній роботі підприємства недостатньо. Нестача персоналу, несподіваний лікарняний у команді або високе робоче навантаження належать до підприємницького ризику й не виправдовують переривання відпустки. Також неналежне планування не повинно призводити до того, що працівники змушені жертвувати своїм відпочинком. Якщо відкликання все ж відбувається, роботодавець має переконливо пояснити, чому саме ця особа є незамінною.
Які права та компенсаційні вимоги існують у конкретному випадку, часто залежить від відповідної французької Convention collective, тобто чинного колективного договору. Якщо згодом виникне спір, трудові суди ретельно перевірятимуть, чи справді існували виняткові обставини або ж відкликання було незаконним.
Якщо працівник змушений обґрунтовано перервати свою відпустку, це загалом не повинно спричиняти для нього фінансових втрат. Додаткові витрати на поїздку, збори за переоформлення бронювання чи інші видатки можуть підлягати відшкодуванню. Так само невикористані дні відпустки зберігаються, і їх можна використати пізніше. Деякі колективні договори також передбачають додаткові вихідні дні як компенсацію.
Тому варто ретельно поводитися з усіма документами. Авіа- або залізничні квитки, рахунки за готель, квитанції про оплату дорожніх зборів, а також підтвердження переоформлень чи скасувань бронювання слід зберігати. Також рекомендується отримати письмове підтвердження від роботодавця про відкликання та його обґрунтування. Це забезпечує ясність і полегшує підтвердження понесених витрат у разі спору.
Інша ситуація виникає до початку відпустки. Роботодавці визначають, коли працівники вирушають у відпустку, в межах законодавчих вимог і положень колективних договорів. Проте вже погоджені дати відпустки перебувають під захистом. Як правило, їх не можна змінювати в останній момент. І тут існує лише виняток для надзвичайних подій, наприклад коли цілком непередбачувані обставини серйозно загрожують роботі підприємства. Сезонні піки навантаження або звичайна нестача персоналу зазвичай для цього недостатні.
Так само під час відпустки не існує загального обов’язку бути постійно на зв’язку. Франція додатково зміцнює цей принцип так званим правом на відключення. Працівники не зобов’язані регулярно перевіряти службову електронну пошту або в будь-який момент відповідати на дзвінки чи повідомлення. Натомість компаніям варто налагодити дієві механізми заміщення, щоб робота підприємства безперебійно тривала і без працівників, які перебувають у відпустці.
Той, з ким усе ж зв’язуються під час відпустки, повинен спочатку з’ясувати, чи йдеться лише про необов’язкове прохання, чи надано обов’язкове робоче розпорядження. У разі наказу про відкликання рекомендується отримати письмове підтвердження із зазначенням причин, відшкодування витрат і порядку використання решти днів відпустки.
Одне є безсумнівним: відпустка у Франції не є часом готовності до роботи. Захищене законом право на відпочинок може бути обмежене лише у справді виняткових випадках. Загальна вимога, що працівники мають бути постійно доступними під час відпустки або виконувати невеликі завдання, несумісна з принципами французького трудового права.
Від C. Hatty