Масштабна контрольна операція в Буш-дю-Рон знаменує новий курс французької політики щодо наркотиків. За допомогою 1200 правоохоронців і підвищених штрафів Париж прагне подати чіткий сигнал — не лише дилерам, а й випадковим споживачам.
У 23 містах південнофранцузького департаменту Буш-дю-Рон, зокрема й у Марселі, поліція та жандармерія 28 січня 2026 року розпочали масштабну контрольну операцію проти споживачів наркотиків. Триденний захід є частиною політичної переорієнтації, яку президент Емманюель Макрон оголосив у середині грудня 2025 року в Марселі: штраф за зберігання наркотиків має зрости з нинішніх 200 до 500 євро. Це свідчить про те, що Франція посилює репресивний курс у поводженні з незаконними речовинами — з акцентом на кінцевого споживача.
Споживання під загальною підозрою
Кадри однозначні: поліцейські на велосипедах прочісують квартал Бельсенс, соціально напружений район поблизу головного вокзалу Марселя. Сцени, задокументовані журналістками та журналістами Franceinfo, ілюструють новий підхід. 38-річну жінку спіймали з креком вартістю десять євро. Перехожого з джойнтом також змушують сплатити штраф. Операції часом проходять напружено. «Я стою біля власних дверей, а ви мене перевіряєте?», — скаржиться один із мешканців. Відповідь поліцейського: «Ми тут не випадково».
Те, що наочно проявляється у другому за величиною місті Франції, є зміною парадигми у французькій політиці щодо наркотиків. Досі основна увага приділялася боротьбі з торгівлею, тепер у центрі уваги дедалі більше опиняється споживання. Новий курс недвозначно формулює заступниця префекта поліції Корінн Сімон: «Коли ви купуєте наркотики, чи то час від часу, чи регулярно, ви сприяєте наркоторгівлі». Отже, споживача більше не розглядають лише як жертву, а й як співвинуватця проблеми — підхід, який критики називають спрощеним і стигматизувальним.
Штрафи як головний інструмент
Так званий amende forfaitaire délictuelle, фіксований штраф, було запроваджено у 2020 році, щоб розвантажити судову систему. Він дозволяє поліції карати за зберігання наркотиків штрафом безпосередньо на місці, без необхідності судового провадження. Лише у 2025 році в департаменті Буш-дю-Рон було накладено близько 15 000 таких штрафів. Підвищення до 500 євро має справити стримувальний ефект — і сигналізує про політичну волю до жорсткіших дій.
Проте фахівці та соціальні працівники застерігають: такі заходи створюватимуть додатковий тиск саме на соціально незахищених споживачів. Стратегія ризикує боротися із симптомами, не звертаючись до причин — таких як бідність, відсутність перспектив або психічні захворювання. Крім того, досі майже немає надійних даних про вплив грошових штрафів на фактичне споживання наркотиків.
Дискурс безпеки замість політики охорони здоров’я
Репресивне ставлення Франції до наркотиків є відносно ізольованим у європейському порівнянні. У той час як Португалія ще у 2001 році започаткувала декриміналізацію вживання наркотиків і відтоді робить ставку на терапію замість покарання, Франція дотримується юридичного переслідування. У Німеччині, Люксембурзі чи Швейцарії також дедалі активніше обговорюють моделі регулювання, зокрема щодо канабісу.
Натомість у Франції домінує дискурс безпеки. Тема наркотиків дедалі більше пов’язується з боротьбою з клановими структурами, молодіжною злочинністю та «Zones de non-droit» — просторами поза дією права. Таким чином, перевірки в Марселі також є показовими для політики, яка прагне продемонструвати внутрішньополітичну силу. Під час свого візиту до середземноморського міста президент Макрон оголосив не лише про підвищення штрафів, а й про інвестиції в поліцію та правосуддя. Підтекст: контроль замість декриміналізації.
Ця лінія вписується в ширший контекст політичної ситуації, у якій праві та ультраправі партії дедалі більше задають тон. Урядова більшість відчуває тиск, аби продемонструвати жорсткість — також щодо тих, кого досі радше вважали жертвами, ніж винуватцями. Споживача криміналізують, щоб сигналізувати про спроможність діяти.
Між символічною політикою та системною прогалиною
Чи матиме нова стратегія довгостроковий ефект, залишається під питанням. Французька наркополітика перебуває в напрузі між символічною демонстрацією сили та втраченими можливостями для реформ. Структурні причини вживання наркотиків — від недостатньої профілактики та перевантажених закладів допомоги залежним до браку психологічної підтримки — значною мірою залишаються поза увагою.
Хоча зв’язок між вживанням і організованою торгівлею наркотиками є реальним, експерти закликають до диференційованого підходу. Випадковий споживач із косяком не такою ж мірою сприяє фінансуванню злочинних мереж, як масштабна контрабанда чи професійна торгівля. Загальне прирівнювання нівелює ці нюанси — і може ще більше підірвати довіру до державних заходів.
Отже, нинішні перевірки — це більше, ніж просто маневр у сфері безпеки: вони є вираженням фундаментального суспільного питання про те, як слід поводитися з вживанням наркотиків — як із кримінально-правовою проблемою чи як із соціальним і медико-політичним явищем. Відповідь Франції наразі однозначна — але чи буде вона також сталою, залишається відкритим питанням.
Автор: Andreas M. Brucker