Це був не просто офіційний візит: це була подорож до власного коріння. 9 квітня 2025 року князь Монако Альбер II разом зі своєю дружиною княгинею Шарлен та близнюками Жаком і Габріеллою вирушив у зворушливу подорож Бретанню та Нормандією. Для маленьких членів королівської родини це була перша закордонна поїздка — і яка ж це була пригода.
Початок відбувся в Матіньйоні, невеликій комуні в департаменті Кот-д’Армор, тісно пов’язаній з родинною історією Гойон де Матіньйон. Там їх тепло зустрів мер Жан-Рене Карфантан. Під традиційну бретонську музику, у типових костюмах і в атмосфері великої сердечності було відкрито пам’ятну дошку — і це відчувалося: ці моменти зворушили не лише князівське подружжя, а й мешканців, які з гордістю демонстрували свою культуру.
Причина? 300-та річниця смерті Жака III де Гойон де Матіньйона, батька Жака I Монакського — прямого предка князя Альбера II. Фрагмент родинної історії, який ожив.
Потім вони вирушили до Плевенона. Там розташований вражаючий форт Ла-Латт — середньовічна фортеця, що височіє над морем. Збудований у 1350 році Етьєном III де Гойоном — ще одним предком Грімальді. Вітер, хвилі, камінь — ця сцена не могла бути більш символічною для взаємодії історії та природи. Для Жака й Габріелли це, мабуть, була справжня казкова пригода.
Але ця подорож була не лише ностальгійною, а й спрямованою в майбутнє.
У Мойон-Віллаж у Нормандії князь Альбер II відкрив нову «Бібліотеку Грімальді». Символічний акт, який не лише підкреслює зв’язок із регіоном, а й уособлює відданість освіті та культурному обміну. У Сен-Ло все стало цифровим: архіви Монако тепер доступні через вебсайт архівів департаменту Манш — великий крок для історичних досліджень, а також для зацікавленої публіки.
Наступного дня відбувся ще один зворушливий момент: у Персі освятили історичний годинник, який ще у 1751 році подарував Оноре III Монако. Серед месального вина та ринкових яток із місцевими продуктами тут не лише їли й пили, а й святкували те, що історія живе.
А потім був Ториньї-ле-Віль. Спокійніший, але не менш значущий момент. У церкві Сен-Лоран, де поховані предки князя, панувала стримана атмосфера. Тут Альбер II виступив під час конференції про Жака III де Матіньйона — людину, яка, безсумнівно, заклала міцний фундамент для княжого дому.
Чому все це було таким особливим?
Тому що йшлося не лише про минуле, а й про майбутнє. Візит юних близнюків, роздуми в історичних місцях, спільне згадування з французьким населенням — усе це надсилає дуже потужний сигнал: історія Грімальді не завершена. Вона продовжує писатися, з покоління в покоління, однією ногою в Монако, а іншою — глибоко вкоріненою у французьку землю.
І поклавши руку на серце — коли востаннє можна було побачити принца на місцевому ринку в Нормандії?
Андреас М. Брукер