У Національних зборах Франції один законопроєкт спричинив запеклі суперечки. У той час як уряд і консервативні депутати прагнуть надати поліцейським більшу правову визначеність під час операцій, правозахисні організації, юристи та частина опозиції застерігають щодо глибокої зміни принципів правової держави. У центрі дебатів стоїть питання, чи повинні поліцейські й жандарми надалі користуватися законною презумпцією того, що застосування їхньої вогнепальної зброї було правомірним.
Новий правовий підхід
Законопроєкт, поданий консервативним депутатом Éric Pauget (Les Républicains), має розглядатися 7 липня в Національних зборах. Спочатку проєкт передбачав автоматичну презумпцію самооборони, якщо поліцейські або жандарми за певних умов застосовували вогнепальну зброю.
Після низки поправок, що отримали підтримку уряду, підхід було пом’якшено. Натомість загальної презумпції самооборони більше не передбачено: пропонується презумпція правомірності застосування вогнепальної зброї. Це означатиме, що не автоматично визнано наявність самооборони, але передбачається, що постріл спочатку був законним, доки слідство не встановить протилежного.
Юридично це є важливою тонкістю. Якщо раніше кожен смертельний постріл перевірявся відповідно до наявних законодавчих умов, нова модель змінюватиме вихідну позицію для розслідувань.
Критика щодо зміщення тягаря доказування
Правозахисні організації, об’єднання суддів та адвокатські палати вбачають у цьому глибоке порушення існуючої рівноваги французької правової держави. На їхню думку, запропонована норма практично змістить тягар доказування на шкоду потенційним жертвам або їхнім родичам.
До сьогодні органи слідства мають встановлювати, чи були дотримані всі умови для правомірного застосування вогнепальної зброї. З передбаченою законною презумпцією спочатку виходитимуть з того, що застосування було правомірним. Критики побоюються, що це ускладнить кримінальні розслідування і може призвести до того, що потенційно незаконні застосування зброї рідше матимуть кримінальні наслідки.
Особливу увагу приділяють фундаментальному праву на життя, яке захищається як французькою конституцією, так і Європейською конвенцією з прав людини. За версією опонентів закону, кожен смертельний постріл з боку державних сил має і надалі підлягати незалежній і особливо ретельній перевірці.
Широкий альянс проти закону
Проти законопроєкту сформувалася незвично широка коаліція. Серед критиків — міжнародні правозахисні організації, юридичні професійні об’єднання та кілька суддівських профспілок.
Також французький омбудсмен (Défenseur des droits) висловив серйозні застереження. У своїй заяві він зазначає, що застосування вогнепальної зброї вже сьогодні підпорядковане суворим законодавчим вимогам. Принципи необхідності та пропорційності достатньо закріплені у чинному праві. Додаткова законна презумпція правомірності може підірвати цю ретельно збалансовану систему.
Паралельно з парламентськими дебатами за кілька днів виникла онлайн-петиція, яка зібрала понад 100 000 підписів. Підписанти закликають депутатів відхилити законопроєкт в інтересах правової держави.
Уряд посилається на зростання насильства
Прихильники реформи аргументують це підвищеними загрозами для поліцейських і жандармів. Франція протягом років фіксує зростання кількості насильницьких нападів на правоохоронців. Особливо оперативні заходи проти озброєних правопорушників, наркозлочинності чи насильницьких заворушень регулярно ставлять сили безпеки в ситуації, що загрожують життю.
На думку прихильників, чинна правова ситуація призводить до того, що офіцери часто бояться, що після кожного застосування вогнепальної зброї їх очікуватимуть тривалі кримінальні розслідування — навіть якщо вони явно діяли правомірно. Запропонована законна презумпція покликана не створювати безкарності, а лише забезпечити більшу правову визначеність для офіцерів, які в умовах крайнього тиску часу мусять ухвалювати життєво важливі рішення.
І вже сьогодні діють суворі законодавчі вимоги
Дебати мають додаткове значення, оскільки Франція вже у 2017 році радикально реформувала право на застосування вогнепальної зброї. Стаття L.435-1 французького кодексу безпеки уніфікувала повноваження поліції й жандармерії.
Згідно з цим, вогнепальну зброю можна застосовувати лише тоді, коли це абсолютно необхідно і є пропорційним. Закон визначає кілька чітко обмежених ситуацій, наприклад для безпосереднього захисту людей, для відвернення безпосередньої небезпеки або для запобігання особливо тяжким злочинам. Кожне застосування вогнепальної зброї, як правило, підлягає подальшому судовому контролю.
Критики нового закону тому не бачать потреби у додатковій законній презумпції. Існуючі норми вже забезпечують достатній захист як для поліцейських, так і для населення.
Дебати про співвідношення безпеки та правової держави
Протистояння виходить далеко за межі юридичних деталей. Воно зачіпає фундаментальний конфлікт сучасних демократій: наскільки держава може юридично захищати свої сили безпеки, не послаблюючи при цьому контроль над застосуванням смертоносної сили?
Поки консервативні партії та профспілки поліції закликають посилити захист оперативного складу, організації з питань громадянських прав застерігають щодо прецеденту, який може підірвати довіру до незалежності кримінальних розслідувань.
Незалежно від результату парламентських дебатів, ця дискусія демонструє, наскільки чутливим залишається питання державного насильства у Франції. Після терактів останніх років, протестів руху «Жовті жилети» та кількох широко обговорюваних поліцейських операцій напруга між внутрішньою безпекою й індивідуальними свободами регулярно опиняється в центрі політичних протистоянь. Рішення Національних зборів, ймовірно, матиме набагато ширший сигнал про самоосмислення французької правової держави, ніж лише текст конкретного закону.
Автор: P. Tiko