Супермаркети в департаменті Ен публічно викривають імовірних злодіїв у мережі

Ен — 07.08.2026: Кілька супермаркетів у департаменті Ен поблизу Ліона реагують на неодноразові крадіжки в магазинах суперечливим методом: вони публікують у соціальних мережах записи з імовірними винуватцями. Згідно з повідомленням Franceinfo, торговці хочуть таким чином запобігти подальшим крадіжкам. Вони посилаються на фінансові втрати, які зрештою також несуть платоспроможні клієнти.

Записи з магазинів нібито показують осіб, яких звинувачують у крадіжках у магазинах. Із повідомлення не випливає, чи були в окремих випадках подані заяви до поліції або розпочаті розслідування. Так само невідомо, чи суди вже ухвалювали рішення щодо конкретних звинувачень. Тому зображені особи не вважаються викритими винуватцями; щодо них діє презумпція невинуватості.

Публікуючи матеріали, магазини переносять реакцію на ймовірні злочини зі сфери відповідальності поліції та правосуддя в цифрову публічну площину. Відеотехніку в роздрібній торгівлі загалом дозволено використовувати для захисту товарів і з’ясування обставин інцидентів. Проте французький орган із захисту даних CNIL зазначає, що такі зображення мають бути доступні лише обмеженому колу уповноважених осіб, наприклад керівництву магазину або відповідальним за безпеку.

Поширення в соціальних мережах підлягає іншій правовій оцінці. За даними CNIL, право на власне зображення діє також в інтернеті. Особи, яких можна впізнати, загалом можуть заперечити проти публікації. Постраждалі мають можливість спочатку вимагати видалення від оператора вебсайту або соціальної мережі. Якщо реакції немає, можливі скарги до органу із захисту даних або подальші юридичні кроки.

Державний інформаційний портал Service-Public.fr також наголошує, що для публікації зображення дорослої особи, яку можна впізнати, зазвичай потрібна конкретна згода. Винятки можливі, наприклад, під час висвітлення актуальних подій, однак вони діють лише за певних умов. Чи можуть на них посилатися приватні торговельні компанії, поширюючи зображення ймовірних магазинних злодіїв, залежить від конкретного випадку та способу подання матеріалу.

Особливо серйозним є ризик публічного передчасного засудження. Відеозапис може обґрунтувати підозру або допомогти в ідентифікації, але не замінює ані поліцейського розслідування, ані судового процесу. Якщо людей у мережі у впізнаваний спосіб пов’язують зі звинуваченням у крадіжці, це може мати значні наслідки для їхньої репутації та приватного життя. Для неповнолітніх діють ще суворіші вимоги щодо захисту.

Своєю акцією торговці реагують на економічну проблему, проте обирають для цього юридично ризикований засіб. Записи можливих злочинів можуть бути передані слідчим органам. Натомість їхнє публічне поширення має враховувати захист даних, особисті права та презумпцію невинуватості.