Середземне море змінює своє обличчя. Те, що ще кілька десятиліть тому вважалося науковою особливістю, сьогодні належить до найпомітніших тенденцій морської біології: дедалі більше видів тропічних риб із Червоного моря поширюються у водах Середземного моря. Фахівці говорять про так звану “лесепсівську міграцію” – процес, який змінює цілі екосистеми, ставить рибальство перед новими викликами та дедалі більше привертає увагу служб захисту узбережжя.
Початок цьому розвитку було покладено 1869 року з відкриттям Суецького каналу. Уперше штучний водний шлях з’єднав Червоне море із Середземним. Однак спочатку обмін морськими видами залишався обмеженим. Дуже солоні Гіркі озера в каналі тривалий час утворювали природний бар’єр, який перешкоджав проходженню багатьох організмів.
Проте з плином десятиліть ця перешкода зникла. Водні умови вирівнялися, завдяки чому морські мешканці змогли значно легше проходити канал. До цього додалися розширення Суецького каналу та подальша зміна клімату. Особливо помітно нагрівається східна частина Середземного моря – ідеальні умови для численних тропічних видів.
Нині кілька сотень видів із Червоного моря вже постійно оселилися в Середземному морі. Серед них – понад 80 видів риб, і щороку додаються нові. Деякі залишаються майже непомітними, інші поширюються стрімко та надовго змінюють свою нову домівку.
Особливо відомою є помітна крилатка. Завдяки своїм віялоподібним плавцям вона має ефектний вигляд, однак її отруйні шипи становлять небезпеку для дайверів і рибалок. Водночас вона належить до найефективніших хижаків серед видів-переселенців. Вона поїдає численних дрібних риб і ракоподібних, тим самим чинячи тиск на місцеві популяції.
Значний вплив також мають риби-кролики. Ці рослиноїдні риби майже безперервно живляться водоростями. Те, що спочатку звучить нешкідливо, у багатьох місцях змінює все середовище існування. Там, де раніше густі зарості водоростей надавали захист численним морським мешканцям, сьогодні часто залишаються голі скелі. У деяких регіонах східного Середземномор’я вчені вже говорять про справжні підводні пустелі.
Також дедалі ширше поширюються риби-труби та різні види риб-фугу. Деякі риби-фугу містять надзвичайно токсичні речовини, і їх у жодному разі не можна вживати в їжу. Водночас вони створюють проблеми для рибалок, оскільки пошкоджують сітки та витісняють місцеві види.
Успішне закріплення цих тропічних риб має кілька причин. Окрім підвищення температури води, вирішальну роль відіграють надмірний вилов багатьох популяцій, скорочення кількості природних хижаків і зміни прибережних середовищ існування. До цього додається вражаюча здатність багатьох тропічних видів до адаптації, що дає їм змогу напрочуд швидко заселяти нові території.
Поки що більшість цих прибульців зосереджена у східному Середземномор’ї біля узбереж Ізраїлю, Лівану, Туреччини та Кіпру. Проте окремі види вже давно дісталися Сицилії, Сардинії, Балеарських островів і навіть французького середземноморського узбережжя. З подальшим потеплінням Середземного моря цей процес, імовірно, триватиме, хоча прохолодніші води на північному заході досі становлять природну межу.
Біологи нині говорять про поступову тропікалізацію Середземного моря. Тим самим шляхом прямують не лише риби, а й водорості, молюски, ракоподібні та медузи. Ці зміни переконливо показують, наскільки сильно людське втручання та зміна клімату можуть впливати на рівновагу, що існувала мільйони років. Середземне море, безумовно, залишається Середземним морем – але під його поверхнею поступово виникає нове, незвичне поєднання місцевих і тропічних форм життя.
Автор: C.H.