Фактчек щодо вітроенергетики: порівняння Німеччини від Одуля не витримує перевірки

Париж – 23.07.2026: Депутат Жульєн Одуль і речник Rassemblement National в інтерв’ю franceinfo назвав вітроенергетику “обманом”. Однак його твердження, що Німеччина через розвиток вітроенергетики спричиняє в одинадцять разів більше забруднення, ніж Франція, не витримує перевірки. Опублікований franceinfo фактчек оцінює різницю у викидах енергетичного міксу приблизно у п’ять разів.

Порівняння вказує на реальну відмінність між двома країнами, але пояснює її некоректно. Франція завдяки своєму парку атомних електростанцій, гідроенергетиці та зростаючим потужностям відновлюваної енергетики має особливо низьковуглецевий енергетичний мікс. За даними французького оператора електромережі RTE, вуглецева інтенсивність виробництва електроенергії у 2025 році становила 19,6 грама CO2-еквіваленту на кіловат-годину. Понад 95 відсотків виробництва мало низький рівень викидів CO2.

Виробництво електроенергії в Німеччині має вищий кліматичний вплив, оскільки там і надалі використовуються викопні електростанції, зокрема вугільні та газові. Німецьке Федеральне відомство з охорони довкілля документує для енергетичного міксу значно вищі питомі викиди, ніж у Франції. Тому різниця насамперед є наслідком складу всього парку електростанцій і відмови Німеччини від атомної енергетики, а не самої вітроенергетики.

Вітроенергетичні установки не є безвикидними: виробництво сталі, бетону й компонентів установок, транспортування, будівельні роботи та демонтаж спричиняють викиди парникових газів та інші впливи на довкілля. Їх необхідно враховувати в повному балансі. Однак це не змінює того факту, що електроенергія вітру протягом свого життєвого циклу спричиняє значно менше викидів, ніж електроенергія з викопного палива.

RTE оцінює викиди впродовж життєвого циклу наземної вітроенергетики приблизно у 16 грамів CO2-еквіваленту на кіловат-годину, а морських установок – приблизно у 17 грамів. Для порівняння, оператор електромережі наводить 389 грамів для сучасних парогазових електростанцій, 941 грам для вугільних електростанцій і 928 грамів для мазутних електростанцій. Французьке агентство з охорони довкілля Ademe також наводить для наземної вітроенергетики зіставно низький показник.

Цей висновок не означає, що Франція та Німеччина йдуть однаковим шляхом в енергетичній політиці. Франція значною мірою спирається на атомну енергетику для забезпечення низької вуглецевої інтенсивності електроенергії; Німеччина суттєво наростила частку відновлюваних джерел енергії, зокрема вітроенергетики, але для гарантування постачання все ще використовує викопні потужності. Отже, кліматичний баланс національної електроенергетичної системи визначається взаємодією всіх типів генерації, мереж, накопичувачів енергії та торгівлі електроенергією.

Вітроенергетика зростає і у Франції. Наприкінці березня 2026 року встановлена потужність, за даними статистичної служби Міністерства енергетики, становила 26,4 гігавата, з яких 24,1 гігавата припадало на наземні установки, а 2,3 гігавата – на морські. Отже, предметна дискусія стосується не хибної альтернативи між вітроенергетикою та захистом клімату, а витрат, суспільного сприйняття, мережевої інфраструктури та поєднання з іншими низьковуглецевими технологіями.