Дискусія про хантавіруси нині спричиняє значну невпевненість також у Франції. Ініціатором стали кілька зареєстрованих випадків інфекції в французькому Юрі та міжнародна увага навколо спалаху хантавірусу на експедиційному судні MV Hondius. У ЗМІ та соціальних мережах ці події часто пов’язують між собою. За нинішнім науковим станом знань існує багато вказівок на те, що йдеться про дві різні варіанти вірусу — з істотними медичними та епідеміологічними відмінностями.
Дві групи вірусів під одним іменем
Термін «хантавірус» не позначає однієї хвороби, а цілу родину вірусів, які трапляються в усьому світі й переважно передаються гризунами. При цьому регіональні варіанти можуть значно відрізнятися щодо шляху передачі, клінічної картини та небезпеки.
В Європі десятиліттями домінують так звані «віруси Старого світу». Особливо поширений вірус Пуумала, який трапляється насамперед у Франції, Німеччині, Бельгії, Австрії та Скандинавії. Переносником найчастіше є лісова полівка, невеликий лісовий гризун, чиї виділення можуть містити інфекційні частинки вірусу.
Хвороба зазвичай протікає з високою температурою, головним та ломучим болем у тілі, а також із проблемами нирок. Медики називають це «геморагічною гарячкою з ренальним синдромом» (HFRS). Хоча можливі важкі перебіги, смертність від вірусу Пуумала порівняно низька — часто менше одного відсотка.
Останні випадки в французькому Юрі до цього часу точно відповідають відомому епідеміологічному паттерну. Регіон уже багато років належить до французьких територій із регулярними випадками інфекцій хантавірусом, особливо в лісистих місцевостях поблизу швейцарського кордону.
Випадок Hondius: інша вимірність
Зовсім інша ситуація склалася при спалаху на експедиційному кораблі MV Hondius. Там, за повідомленнями міжнародних ЗМІ та даними органів охорони здоровʼя, виявили андський хантавірус — варіант вірусу, який походить із Південної Америки.
Андський штам принципово відрізняється від європейських варіантів. Він часто викликає так званий «синдром хантавірусної пневмонії» (HPS) — важке ураження легень, що за короткий час може призвести до гострої дихальної недостатності. Рівень смертності значно вищий, ніж при європейських хантавірусних інфекціях, і в деяких дослідженнях оцінюється до 35 відсотків.
Однак з погляду органів охорони здоров’я особливо важливим є інший момент: Andes‑хантавірус поки що вважається єдиним відомим штамом хантавірусу, при якому була продемонстрована обмежена передача від людини до людини. Саме цей факт пояснював міжнародну увагу до корабля.
У той час як класичні європейські хантавіруси майже виключно передаються через контаміновані аерозолі з гризунячих випорожнень, у випадку Hondius владі довелося досліджувати можливі ланцюги інфікування між пасажирами та членами екіпажу. Це само по собі робить випадок епідеміологічно значно чутливішим.
Південна Америка як джерело спалаху
Географічне походження дає ще одну вирішальну підказку щодо відмінностей між цими двома подіями. Andes‑хантавірус поширений насамперед в Аргентині та Чилі. Кілька міжнародних повідомлень вказують на те, що ймовірний індексний випадок кластеру Hondius міг заразитися під час перебування поблизу Ushuaïa.
Це відповідало б відомій зоні поширення вірусу. Ushuaïa вважається відправною точкою численних антарктичних експедицій і розташована в безпосередній близькості від тих регіонів Патагонії, де випадки Andes‑хантавірусу регулярно реєструються.
Випадки в Юрі натомість не мають жодного зв’язку з Південною Америкаю або судноплавством. Навпаки, вони відповідають сезонній схемі, яку європейські органи охорони здоров’я спостерігають уже кілька років. Особливо навесні та влітку ризик зростає, коли люди чистять підвали, горища, комори або лісові хатини й при цьому піднімають у повітря частки пилу, що містять вірус.
Немає ознак глобальної загрози
Незважаючи на значну медійну увагу, міжнародні органи охорони здоров’я наразі не бачать підстав для паніки. Ані Всесвітня організація охорони здоров’я, ані європейські органи охорони здоров’я наразі не говорять про ризик пандемії.
Це також пов’язано з тим, що хантавіруси загалом не мають високої здатності до передавання між людьми. Навіть щодо андського штаму людино-людські інфекції вважаються рідкісними та обмеженими тісним контактом. Крім того, у світі існують налагоджені системи нагляду, особливо в Південній Америці та Європі.
Ситуація, тим не менше, нагадує, наскільки тісно пов’язані глобальна мобільність, круїзний туризм і міжнародний нагляд за здоров’ям. Локальний спалах у Патагонії може протягом кількох днів спричинити міжнародні заголовки — навіть якщо реальний ризик для загального населення залишається обмеженим.
Чому профілактика залишається вирішальною
Для Франції та Центральної Європи найважливіше повідомлення залишається досить неспектакулярним: головний ризик і надалі виникає при безпосередньому контакті з контамінованими виділеннями гризунів.
Органи охорони здоров’я тому вже роками радять ті самі запобіжні заходи: провітрювати закриті приміщення перед прибиранням, не піднімати пил сухим способом, носити рукавички та вологим способом очищувати поверхні. Особливо в сільських районах з високою щільністю гризунів такі прості заходи можуть значно знизити ризик інфекції.
Поточні випадки в Юрі тому скоріше є не проявом нової кризи в галузі охорони здоров’я, а частиною відомої сезонної закономірності. Натомість медіальне прирівнювання до спалаху на MV Hondius легко вводить в оману — хоча за нинішнім рівнем знань обидві події епідеміологічно навряд чи порівнювані.