Надзвичайна хвиля спеки наприкінці червня спричинила у французькому столичному регіоні значно серйозніші наслідки, ніж вважалося спочатку. Нові оцінки французького органу охорони здоров’я показують, що в період екстремальної спеки в Іль-де-Франс померли майже 3 000 людей. Таким чином, смертність у регіоні була більш ніж удвічі вищою, ніж зазвичай у цю пору року. Особливо Великий Париж став загальнонаціональним епіцентром хвилі спеки.
Оновлені цифри ґрунтуються на більш комплексному аналізі смертей і малюють ще похмурішу картину, ніж перші оцінки на початку липня. Фахівці також виходять з того, що остаточна кількість смертей, пов’язаних зі спекою, може бути ще вищою, оскільки досі не всі свідоцтва про смерть були повністю проаналізовані.
Те, що Іль-де-Франс постраждав особливо сильно, лише частково дивує експертів. Цей багатомільйонний мегаполіс уже роками потерпає від так званого ефекту теплового острова. Вулиці, будівлі та вкриті непроникними поверхнями території вдень накопичують величезну кількість тепла й лише повільно віддають його вночі. Через це температура майже не знижується навіть у ранкові години й часто все ще перевищує 25 градусів. Саме відсутність нічного відновлення сильно виснажує людський організм.
За таких умов особливо люди похилого віку, а також особи із серцево-судинними або респіраторними захворюваннями досягають межі витривалості. Той, хто протягом кількох днів майже не може спати й не здатен відновитися після спеки, має значно вищий ризик ускладнень для здоров’я. Особливо вразливими є люди, які живуть самотньо або потребують допомоги.
До цього додається ще одна проблема, що стосується багатьох парижан. У численних квартирах немає кондиціонерів. Особливо літні мешканці часто живуть у квартирах на верхніх поверхах або в погано ізольованих будівлях, де спека накопичується протягом кількох днів. Внутрішні приміщення фактично перетворюються на теплові камери. Ті, хто змушений залишатися там без достатнього охолодження, швидко опиняються в небезпечній для життя ситуації.
Попередні оцінки вже показали, що близько 85 відсотків додаткових смертей припадали на людей віком понад 65 років. Поточні дані підтверджують цю тенденцію й вкотре демонструють, наскільки вразливою ця група населення залишається до екстремальних температур.
Особливо помітно зросла кількість смертей у приватних домогосподарствах. Тоді як лікарні та заклади догляду після досвіду спекотного літа 2003 року суттєво поліпшили свої концепції захисту, смертність у власних домівках значно зросла. По всій країні під час хвилі спеки вона збільшилася приблизно на 91 відсоток.
Саме цей розвиток подій є одним із найбільших викликів для фахівців у сфері охорони здоров’я. Багато людей із груп ризику живуть самотньо й, попри наявні системи попередження, залишаються поза увагою. Тому сусіди, родичі та соціальні служби відіграють дедалі важливішу роль. Адже іноді достатньо короткого візиту або телефонного дзвінка, щоб вчасно організувати допомогу. Хто ж замислюється над тим, що за зачиненими дверима квартири хтось мовчки страждає від спеки?
Орган охорони здоров’я також зазначає, що смерті, пов’язані зі спекою, часто настають не безпосередньо в найспекотніші дні. Наявні захворювання нерідко погіршуються лише із часовою затримкою, тож проблеми із серцево-судинною системою або респіраторні захворювання можуть призвести до смерті через кілька днів. Тому реальний масштаб надлишкової смертності, імовірно, ще не повністю зафіксований.
Поточні цифри неминуче викликають спогади про руйнівне спекотне літо 2003 року, коли у Франції близько 15 000 людей померли внаслідок екстремальних температур. Тоді держава зробила далекосяжні висновки та запровадила плани дій на випадок спеки, системи попередження, а також удосконалені заходи захисту для закладів догляду. Але чи достатньо цих інструментів сьогодні?
Ситуація в регіоні Парижа чітко демонструє, що виклики посилюються в міру розвитку зміни клімату. Хвилі спеки стають частішими, тривають довше та сягають вищих температур. Водночас зростає кількість літніх людей, які перебувають в особливій зоні ризику. Зростання смертності у приватних домогосподарствах чітко вказує на те, що захист цих людей у майбутньому має ще більше вийти на перший план. Лише поєднання профілактики, сусідської допомоги та цілеспрямованих захисних заходів допоможе ефективно обмежити наслідки майбутніх хвиль спеки.
Стаття М. Legrand