Через десять років після вбивства Жака Амеля: Сен-Етьєн-дю-Рувре згадує і шукає єдності

Сен-Етьєн-дю-Рувре – 24.07.2026: Перед невеликою церквою Сен-Етьєн, неподалік від Руана, місто готується до важкої річниці. У неділю, 26 липня 2026 року, виповниться десять років від убивства католицького священника Жака Амеля. 85-річний чоловік став жертвою терористичного нападу 26 липня 2016 року під час меси. Тоді цей злочин сколихнув усю Францію далеко за межами Нормандії.

Цими вихідними місто та єпархія мають намір не лише озирнутися назад. На суботу, 25 липня, і неділю, 26 липня, анонсовано пам’ятні заходи. Вони мають об’єднати жителів, представників державних установ і членів різних релігійних громад. Муніципалітет прямо говорить про мир і братерство – слова, які в Сен-Етьєн-дю-Рувре не звучать абстрактно, а походять із досвіду місця, назва якого від 2016 року пов’язана з терактом.

У неділю біля входу до церкви мають відкрити меморіальну табличку: площа перед храмом відтепер називатиметься Parvis Jacques-Hamel. Після цього запланована офіційна церемонія. За даними міста, серед очікуваних гостей – мер Жоакім Муаз, сестра Амеля Розлін Амель, а також церковні сановники. Програма ще може змінитися; вирішальним є свідомо публічний характер цього вшанування пам’яті.

Жак Амель був помічником священника місцевої парафії. За даними Міністерства внутрішніх справ Франції, вранці 26 липня 2016 року його вбили в церкві Сен-Етьєн Адель Керміш і Абдель Малік Птіжан. Обох нападників після злочину застрелила поліція. Один із членів громади дістав тяжкі поранення під час нападу. Терористична організація Ісламська держава тоді взяла на себе відповідальність за цей злочин.

Через десять років місто намагається ані витіснити подію з пам’яті, ані звести все лише до злочину. Упродовж усього липня воно готувало меморіальну акцію в публічному просторі. Крім того, було опубліковано велику документальну збірку зі свідченнями людей, які пережили день нападу та його наслідки. Так пам’ять отримує конкретне місце – не лише в церкві, а й на вулицях і площах муніципалітету.

Тому заплановані дні символізують скорботу і пильність, але також прагнення не віддавати спільне життя на поталу насильству. Для багатьох жителів Жак Амель і сьогодні є чимось більшим, ніж жертвою нападу: він залишається душпастирем із їхнього району. Те, що місто тепер робить його ім’я видимим біля входу до церкви, є тихим знаком. Він нагадує про злочин – і про прагнення залишатися по-людськи разом після нього.