Як протокол NICHD дає дітям простір для власних спогадів

Париж – 22.07.2026: У тихій кімнаті опитування починається не із запитання про підозру, а із запрошення розповісти. Репортаж franceinfo, опублікований у середу, зосереджується на протоколі NICHD, який французькі слідчі служби застосовують під час опитувань дітей. Йдеться про вирішальне завдання: слухати неповнолітніх, не затьмарюючи їхні слова очікуваннями дорослих.

NICHD означає американський National Institute of Child Health and Human Development. Протокол встановлює чітку послідовність опитувань. Спочатку пояснюють правила: дитина може сказати, що вона чогось не знає, не пам’ятає або не розуміє запитання. Вона також має право виправити дорослого. Лише після цього переходять до причини розслідування.

У центрі методу – відкрите запитання. Замість того щоб задавати конкретні деталі, спеціально підготовлені працівники мають попросити дитину описати з власної пам’яті, що могло статися. Закритих або навідних запитань слід, наскільки можливо, уникати. Французька жандармерія описує мету як подвійний захист: зменшити вплив запитань і пристосувати ведення розмови до віку та здібностей дитини.

Це більше, ніж питання правильного тону. Свідчення молодих людей можуть мати велике значення в кримінальних провадженнях, водночас вони є особливо вразливими. Тому метод прагне не перетворювати опитування на допит. Довіра виникає через нейтральні розмови та прохання спочатку докладно розповісти про повсякденну подію. Так діти вчаться, що їм не потрібно вгадувати, якої відповіді від них очікують.

Французьке процесуальне право також передбачає вимоги щодо захисту. Відповідно до статті 706-52 Кримінально-процесуального кодексу, опитування неповнолітніх потерпілих у справах про певні тяжкі злочини під час розслідування, як правило, записується аудіовізуально. Запис має по можливості уникнути повторного опитування та дає змогу органам правосуддя згодом простежити хід розмови. Він є конфіденційним і не може поширюватися.

Однак протокол NICHD ані не вирішує питання вини, ані не замінює подальшого розслідування. Його завдання вужче, але фундаментальне: зібрати свідчення якомога ретельніше. Наукові дослідження структурованих опитувань уже багато років показують, що відкриті запрошення можуть приводити до докладніших відомостей, які частіше ґрунтуються на власній пам’яті, ніж запитання, що вже підказують відповіді.

Нинішня увага до цієї практики нагадує, що захист дітей починається також із мови. Для слідчих це означає дисципліну: терпіння замість тиску, уточнення замість тлумачення. Для дітей це може означати, що їхні слова не поспішатимуть перекладати мовою дорослих. Саме там, де свідчення може означати початок провадження, це є питанням поваги та правової ретельності.