Тегеран – 22.06.2026: У керівництві Ірану існує широкий консенсус щодо нової мирної угоди зі США, однак найжорсткіші консерватори, зокрема так звані «стурбовані» («delvapasan»), категорично її відкидають. У великих містах Тегерані та Машхаді відбулися демонстрації проти переговорників, таких як міністр закордонних справ Аббас Арагчі та голова парламенту Мохаммад Багер Галібаф. Ці рухи ілюструють напругу в режимі та труднощі переконати найрадикальніших прибічників прийняти угоду.
Жорстких ліній очолює Фронт стабільності Ісламської революції під керівництвом колишнього переговорника з ядерної програми Саїда Джалілі. Вони закликають до опору замість компромісів, аргументуючи це нещодавніми конфронтаціями Ірану з Ізраїлем і США та вважають угоду неприйнятною. Водночас їхній вплив, здається, зменшується, оскільки Революційна гвардія підтримує угоду та рекламує її як стратегічну перемогу.
Загалом іранське керівництво просуває угоду як геополітичний здобуток. Контрольовані державою ЗМІ підкреслюють переважно обмежені американські поступки — зокрема тимчасове проходження через Ормузьку протоку. Моджтаба Хаменеї, син Верховного Лідера, контролює процес переговорів у тіні, хоч і не виступає публічно. Експерти трактують це як початок маргіналізації радикальних консерваторів, особливо з урахуванням майбутніх парламентських виборів 2028 року.
Громадська думка в Ірані розділена. Багато хто сумнівається у довготривалості угоди, зважаючи на те, що США вже один раз у 2018 році вийшли з ядерної угоди односторонньо. Критики звинувачують обидві сторони у нездатності запобігти війнам. Якщо деякі вважають угоду символом дипломатичного успіху, інші сприймають її як небезпечну поступку. Протести в таких містах, як Машхад і Тегеран, відображають відторгнення консервативних кіл, які звинувачують переговорників у зраді мучеників, що загинули у конфлікті.
Існують побоювання, що економічні вигоди, такі як розблоковані кошти, можуть надходити до напіввійськових формувань або союзників, як-от «Хезболла». Також критикується відсутність зобов’язань щодо покращення стану прав людини. У суспільстві панують недовіра та політична поляризація.
Режим стоїть перед викликом переконати своїх найжорсткіших прихильників підтримати угоду. Революційна гвардія виступає її захисником, але суспільна дискусія залишається напруженою. Подальший політичний розвиток визначить, чи сприятиме угода довгостроковій стабілізації регіону, чи лише посилить внутрішні суперечності.
Світова спільнота пильно слідкує за розвитком подій, адже угода може мати далекосяжні наслідки для динаміки на Близькому Сході. Наступні місяці будуть вирішальними для оцінки майбутнього цього складного мирного процесу.
Джерела
- Le Monde
- El Pais