Gallifet: тиха адреса сучасного мистецтва в Ексі

Екс-ан-Прованс – 18.07.2026: Лише за кілька кроків від Кур-Мірабо, за непомітним фасадом на вулиці Кардиналь, розташований Gallifet. Приватний центр сучасного мистецтва облаштувався в міському палаці XVIII століття і саме тому не справляє враження ще одного виставкового простору. Це радше будинок із кількома голосами: водночас мистецький майданчик, садовий ресторан, крамниця і місце зустрічей.

Ніколя Мазе відкрив родинний дім для мистецтва у 2010 році, надавши йому нове, делікатно сучасне призначення. Шість виставкових залів і сад площею близько 500 квадратних метрів формують простір для трьох великих виставок на рік. Архітектура при цьому не залишається лише декоративним тлом: старі приміщення, високі вікна і спокій кварталу Мазарен задають часто галасливому сучасному мистецтву приємно непокірний ритм.

Наразі в Gallifet представлено виставку фотографа Франсуа Аларда “Ne rien jeter, 33 ans apres”, що українською приблизно означає: Нічого не викидати, 33 роки потому. Уже сама назва точно передає дух цього дому. Тут не шукають швидкого ефекту, натомість пропонують знову вдивитися в те, на чому осів час: зображення, предмети, ремесло й спогади. Виставка триватиме до 27 вересня 2026 року, з вівторка по неділю, з 12:00 до 18:00.

Те, що Gallifet не зводить поняття мистецтва до стіни у виставковому залі, демонструє невелика бутік-крамниця біля входу до саду. La Petite Maison de Gallifet представляє унікальні вироби, мистецькі об’єкти, книжки, прикраси та кераміку малими серіями. У центрі уваги – дизайнерки й дизайнери з Провансу та ширшого південного регіону. Це не сувенірний відділ, а спроба зробити регіональне виробництво видимою частиною сучасної мистецької сцени.

Улітку ця ідея продовжується в саду. Під старими деревами ресторан Gallifet Kitchen працює з продуктами регіону; до кухні також потрапляє продукція з власного вирощування овочів. Від цього сезону за кулінарну пропозицію відповідають Ліза Дефорж і Бруно Хаммерле. Відвідування мистецтва та обід тут не штучно склеюються між собою, а просто поділяють той самий простір і ту саму увагу до матеріалів.

Ця модель примітна для такого міста, як Екс-ан-Прованс, чий літній культурний календар охоче асоціюється з великою оперою, фестивальним блиском і відомими іменами. Натомість Gallifet робить ставку на менші масштаби та ідею тривалого перебування. Екскурсії, розмови, майстер-класи й вечері надають дому соціальної функції, не перетворюючи мистецтво на звичайний музичний супровід теплого провансальського вечора.

Саме ця суміш пояснює привабливість місця. Gallifet – не музей і не галерея, не ресторан із картинами й не мистецька крамниця з терасою. Тут культуру розуміють як повсякденну практику: дивляться, їдять, відкривають для себе нове й розмовляють. У літній спеці Екса це напрочуд невимушена форма серйозності.