Закон про допомогу при смерті: одне речення саме по собі не запускає процедуру

Париж – 20.07.2026: Твердження, що людині достатньо лише сказати, що вона втомилася від життя, аби запустити процедуру допомоги при смерті, є оманливим. Текст, остаточно ухвалений парламентом 15 липня, не передбачає жодного автоматизму. Така заява може стати приводом для розмови з лікарем і надання підтримки, але сама по собі не створює ані права, ані рішення щодо допомоги при смерті.

Передусім необхідна чітко висловлена заява від відповідної особи, подана її лікарю. Загалом вона має бути зроблена письмово. Якщо людина фізично не здатна це зробити, передбачено іншу форму висловлення волі, адаптовану до її можливостей. Подання запиту або його підтвердження через відеоконсультацію виключене. Таким чином текст чітко розрізняє формальне прохання та загальне висловлювання відчаю або втоми від життя.

Крім того, мають одночасно виконуватися п’ять умов. Особа повинна бути повнолітньою, мати французьке громадянство або постійно й законно проживати у Франції. Також має бути наявне тяжке й невиліковне захворювання, за якого прогноз тривалості життя перебуває на пізній або термінальній стадії. Необхідними є також тривалі страждання, пов’язані з цим захворюванням, а також вільне й поінформоване волевиявлення.

Відповідно до тексту закону, самих лише психічних страждань прямо недостатньо. Лікар повинен пояснити медичну ситуацію, можливі методи лікування та можливості паліативної допомоги. За бажанням постраждалі та їхні родичі також мають отримати доступ до психологічної або психіатричної підтримки. Особа може відкликати свою заяву в будь-який момент. Якщо на момент подання заяви її здатність до судження суттєво порушена, її волевиявлення не може бути визнане вільним і поінформованим.

Рішення щодо заяви не ухвалюється лише під час першої розмови з лікарем. Відповідальний лікар повинен організувати мультидисциплінарне обговорення, у якому беруть участь щонайменше ще один лікар-фахівець, не залучений до лікування, а також медичний працівник або працівник з догляду. Обґрунтоване рішення має бути повідомлене відповідній особі усно та письмово протягом 15 днів. Лише після подальшого періоду роздумів тривалістю щонайменше два дні вона може підтвердити своє бажання.

Національні збори остаточно ухвалили закон 15 липня 2026 року 291 голосом проти 241 за 29 утримань. Однак його ще не проголошено, тому він не набув чинності. Прем’єр-міністр Себастьєн Лекорню перед остаточним голосуванням заявив, що звернеться до Конституційної ради щодо окремих положень. Її перевірка має бути завершена до того, як закон буде опубліковано. Отже, нинішня дискусія не змінює того факту, що одне усне висловлювання не запускає процедуру допомоги при смерті.