Закон про допомогу при смерті: Шеню критикує конституційну перевірку, ініційовану Лекорню

Париж – 16.07.2026: Після остаточного ухвалення Національними зборами закону про право на допомогу при смерті прем’єр-міністр Себастьєн Лекорню оголосив про перевірку Конституційною радою. Депутат від “Національного об’єднання” Себастьєн Шеню різко розкритикував цей крок у четвер в ефірі телеканалу France 2. Він назвав звернення до найвищого конституційного органу ознакою політичної нерішучості.

Національні збори ухвалили законопроєкт у середу, 15 липня, в остаточному читанні. Цьому передував тривалий парламентський процес: Сенат неодноразово відхиляв текст, тоді як депутати підтверджували й переглядали його в кількох читаннях. У травні спільна комісія обох палат не змогла досягти згоди. Відтак Національні збори конституційно отримали останнє слово.

Закон за чітко визначених умов встановлює право на допомогу при смерті. Воно передбачене для повнолітніх осіб, здатних ухвалювати рішення, які мають тяжке й невиліковне захворювання, страждання яких неможливо полегшити, а стан здоров’я яких вважається прогресуючим або незворотним. Процедура має бути медично перевірена, задокументована та забезпечена часовими гарантіями. Паралельно ще в травні було ухвалено закон про ширший доступ до паліативної допомоги.

Лекорню обґрунтовує подання до Конституційної ради не принциповою відмовою від закону. За інформацією з урядового оточення, судді мають передусім оцінити окремі процедурні гарантії. До них належать співвідношення між свободою совісті медичного персоналу та установ, які відмовляються від допомоги при смерті, а також правове регулювання доступу до нової послуги.

Шеню, віцепрезидент Національних зборів і депутат від “Національного об’єднання”, виступив проти такого підходу. Його критика спрямована не стільки проти формальної можливості конституційної перевірки, скільки проти її політичного моменту. Суть його заперечення полягає в тому, що прем’єр-міністр спершу проводить через парламент ключове суспільно-політичне рішення, а потім залишає його спірні питання конституційним суддям.

В інституційному сенсі звернення до Конституційної ради, однак, є звичайним інструментом превентивного контролю законів. До оприлюднення закону таку перевірку можуть вимагати, зокрема, прем’єр-міністр, голови обох палат парламенту, а також щонайменше шістдесят депутатів або сенаторів. Конституційна рада може підтвердити окремі положення, визнати їх такими, що не відповідають Конституції, або допустити їх лише за певного тлумачення.

Отже, рішення щодо закону про допомогу при смерті оцінюватиметься не лише крізь призму фундаментального суспільного питання, а й за юридичною точністю його механізмів захисту. Особливо чутливими залишаються добровільність заяви, медична оцінка, роль родичів і захист вразливих осіб. Лише після рішення Конституційної ради закон може бути оприлюднений, а його практична реалізація – підготовлена.