Знахідка кісток у справі Жубіллара: слідчі перевіряють можливі людські останки

Вільнев-сюр-Вер – 16.07.2026: У віддаленій місцевості департаменту Тарн слідчі під час нових пошукових робіт виявили кістки, які, за даними органів правосуддя, можуть мати людське походження. Місце знахідки розташоване поблизу Вільнев-сюр-Вер, приблизно за десять кілометрів від Каньяк-ле-Мін. Саме там Дельфін Осаґель, відома під ім’ям Дельфін Жубіллар, жила зі своїм чоловіком до свого зникнення у грудні 2020 року.

У четвер жандармерія обшукала територію в присутності Седріка Жубіллара. Як стверджується, 38-річний чоловік назвав слідчим місце, де залишив тіло своєї дружини. Генеральний прокурор Ніколя Жаке підтвердив інформаційному агентству AFP виявлення кісток. Однак ідентифікацію ще не проведено; тому органи правосуддя наразі прямо не називають їх останками Дельфін Осаґель.

Пошуки відбуваються після нового розвитку подій 15 липня. Голова суду присяжних Верхньої Гаронни розпорядилася заслухати Седріка Жубіллара в Тулузі та призначила додаткові слідчі дії. Підставою є стаття 283 французького Кримінально-процесуального кодексу, яка дозволяє суду до розгляду апеляції провести додатковий збір доказів. Для здійснення заходів у Тарні було призначено слідчого суддю Tribunal judiciaire Toulouse.

У жовтні 2025 року суд присяжних в Альбі засудив Седріка Жубіллара до 30 років ув’язнення за вбивство дружини. Він подав апеляцію на вирок. На початку липня 2026 року його адвокати повідомили, що їхній підзахисний у рукописному листі визнав відповідальність за смерть дружини. За їхніми словами, точні обставини він спочатку хотів пояснити лише органам правосуддя.

Дельфін Осаґель зникла в ніч із 15 на 16 грудня 2020 року з будинку подружжя в Каньяк-ле-Мін. 33-річна на той час медсестра залишила двох дітей. Її тіло так і не знайшли, попри багаторічні масштабні пошукові операції. Саме тому ця справа привернула увагу далеко за межами Тарну та на роки залишила рідних без остаточного місця для жалоби.

Тепер для судово-медичних експертів і слідчих починається вирішальна, але часто тривала робота. Кістки мають бути вилучені, досліджені й, за потреби, генетично зіставлені. Лише після цього можна буде достовірно встановити, кому вони належать і які відомості можуть дати про обставини смерті. Знахідка змінює ситуацію у провадженні, але не замінює ані поточних аналізів, ані судової перевірки.