Конфлікт навколо Ормуза перетворюється на регіональний театр війни

Дубай – 18.07.2026: Конфлікт між Сполученими Штатами та Іраном у ніч на суботу досяг нового, небезпечного рівня. Центральне командування США повідомило про сьому ніч поспіль ударів по іранських цілях. За його даними, були уражені розвідувальні об’єкти, військова логістика, підземні склади озброєнь і морські спроможності. Іран знову відповів ракетними та дроновими ударами по американських об’єктах і прилеглих до них районах. Кувейт повідомив про заходи протиповітряної оборони проти ракет і дронів, Йорданія, за власними даними, перехопила іранські ракети; сирени повітряної тривоги також лунали в Бахрейні.\n\nТаким чином, боротьба за Ормузьку протоку остаточно перестала бути лише протистоянням між Вашингтоном і Тегераном. Арабські сусідні держави, які десятиліттями спирають свою безпекову архітектуру також на американську військову присутність, дедалі глибше втягуються у війну, яку вони не можуть ані контролювати, ані політично виграти. Тому для Кувейту, Бахрейну та Йорданії кожна перехоплена ракета є чимось більшим, ніж військова подія: вона посилює внутрішньополітичний тиск із вимогою по-новому визначити власну роль у регіональній боротьбі за владу.\n\nОрмузька протока при цьому є справжнім важелем. Вузький прохід між Іраном та Оманом з’єднує Перську затоку з Індійським океаном і належить до найважливіших стратегічних маршрутів для нафти, скрапленого газу та контейнерного судноплавства. Уже сама невизначеність щодо безпечного проходу підвищує вартість страхування, подовжує маршрути постачання й створює навантаження для імпортерів енергоносіїв від Європи до Східної Азії. Тривала блокада або фактична мілітаризація маршруту матиме наслідки, що далеко виходять за межі Близького Сходу.\n\nПолітично ситуація є особливо несприятливою, оскільки жодна зі сторін не демонструє простого шляху до виходу з неї. Сполучені Штати прагнуть послабити іранські морські та військові спроможності, не дозволивши втягнути себе у відкриту наземну війну. Тегеран, своєю чергою, навряд чи може переконливо підтримувати своє регіональне стримування, якщо удари по його власній території залишаються без відповіді. Безпосередня небезпека полягає не стільки в одній видовищній ескалації, скільки в рутині повторюваних ударів, прорахунків і контрударів.\n\nДля Європи цей конфлікт має подвійний рахунок. Він стосується безпеки торговельних маршрутів та енергопостачання, а також і без того крихкої дипломатії на Близькому Сході. Тому ранкове питання полягає не в тому, чи знову буде вільним судноплавство через Ормуз. Воно полягає в тому, яка політична угода могла б бути достатньо сильною, щоб там узагалі знову замовкла зброя.