Макрон згадує Дрейфуса та закликає до пильності щодо антисемітизму

Париж – 12.07.2026: Франція вперше відзначає національний день пам’яті на визнання невинуватості Альфреда Дрейфуса. Президент Емманюель Макрон вшановує таким чином єврейського офіцера, несправедливо засудженого за державну зраду, а також тих, хто роками боровся за його реабілітацію. Державне вшанування пам’яті водночас має підтвердити зобов’язання рішуче протидіяти антисемітизму, расизму та теоріям змови.

Дата 12 липня відсилає до рішення Касаційного суду від 12 липня 1906 року. Тоді найвищий суд Франції остаточно скасував вироки та визнав невинуватість Дрейфуса. Справа глибоко розколола Третю республіку з 1894 року. Після військового процесу Дрейфуса розжалували та депортували на острів Диявола у Французькій Гвіані.

Справа була значно більшою, ніж судова помилка. Вона показала, як антисемітські кампанії, політичні інтереси та інституційна закритість могли перешкоджати встановленню істини. На захист Дрейфуса виступали письменники, політики, юристи й військові; серед ключових постатей були Еміль Золя, Жорж Клемансо та колишній офіцер розвідки Марі-Жорж Пікар. Конфлікт став ключовою подією в історії республіканської правової держави.

Урядовий акт, ухвалений 7 липня, остаточно закріплює пам’ятний день у державному календарі. Він передбачає національну церемонію кожного 12 липня та надає префектам можливість проводити відповідні заходи в департаментах. Перше паризьке вшанування відбудеться поблизу Палацу правосуддя – саме там, де 120 років тому реабілітація набула юридичної сили.

Місто Париж поєднує цю дату з відкриттям нового місця для скульптури Hommage au capitaine Dreyfus перед Касаційним судом. Такий вибір місця підкреслює інституційний вимір пам’яті: у центрі уваги перебуває не лише доля окремого офіцера, а й здатність правової держави виправляти власну несправедливість під тиском громадськості та правової системи.

Макрон оголосив про щорічну пам’ятну церемонію ще в липні 2025 року. У листопаді 2025 року парламент посмертно присвоїв Дрейфусу звання бригадного генерала. Так він отримав звання, втрату якого після поновлення в армії вважав проявом тривалої дискримінації. Посмертне підвищення доповнює юридичну реабілітацію символічним військовим визнанням.

Сьогоднішня подія відбувається на тлі нового суспільного усвідомлення проблеми антисемітизму. Історичний урок справи Дрейфуса полягає не в простому прирівнюванні різних епох. Натомість він вказує на значення незалежних судів, фактів, які можна перевірити, та політичної публічності, що не дозволяє колективним упередженням ставати виправданням для виключення.